Ватиканіст Андреа Ґальярдуччі у традиційній понеділковій колонці свого блогу Monday Vatican говорить про принципову відмінність геополітичного курсу Папи Лева, порівняно з курсом його попередника.
Однією з найцікавіших рис ще зовсім молодого понтифікату Лева XIV є чільне місце, що його Європа — як ідея і як європейські соціополітичні реалії ХХІ століття — посідає у словах, заявах і діях нового Папи.
Лев XIV знову фокусує увагу Церкви на тому, що відбувається в Європі, повертаючи її у центр подій. Це особливо цікаво з огляду на другого поспіль Папу з Америк.
Справді, Папа Франциск свого часу присвятив європейським інституціям свою поїздку до Страсбурга (уперто оминаючи увагою саме місто та його собор, який відзначав своє тисячоліття) і навіть отримав премію Карла Великого. Його промови про Європу, як і його європейські подорожі, мали на меті пробудити соціальну совість Європи. Всі добре пам’ятають його заклик до демографічної революції перед обличчям Європи-«бабусі», а також його занепокоєння мігрантами, яке почалося з його першої поїздки на Лампедузу.
Але хоча Папа Франциск і звертав увагу на Європу та не цурався європейських інституцій, він насправді не хотів бачити Європу в центрі світової спільноти.
Щодо війни в Україні, Папа Франциск, як часто здавалося, більше тяжів до російського наративу (пам’ятаєте слова про «гавкання» НАТО біля кордонів росії? Або абсолютно нетрадиційний вибір — прийти в російське посольство при Святому Престолі після повномасштабного вторгнення замість того, щоб викликати посла до Ватикану?), ніж до Європи, яка здавалася йому частиною Західного світу, що контрастує з Глобальним Півднем, місцем походження Папи Франциска.
Це правда, що багато рішень Папи Франциска, здавалося, відповідали логіці Першого, а не Третього світу — наприклад, три комісії з питань жіночого дияконату, відкрита дискусія про так званих viri probati і навіть його реформа Caritas Internationalis — але насправді тодішній Папа розглядав Європу як заможний континент, не здатний на співчуття до мігрантів і маргінальний для історії світу, який потребує змін.
Лев XIV — Папа-американець, але він дивиться на Європу не стільки з підозрою, скільки із занепокоєнням. Його слова про необхідність включення Євросоюзу у мирні переговори щодо України свідчать про бажання Папи бачити Європу частиною глобальної арени.
У цьому світлі аудієнція, на якій Лев XIV прийняв членів Групи європейських консерваторів і реформістів Європарламенту 10 грудня, набуває справжнього і потужного значення.
У своїх зауваженнях до євродепутатів 10 грудня Лев XIV навіть відродив тему юдео-християнських коренів Європи, підтвердивши внесок християнства в європейську цивілізацію та посилаючись на «багаті етичні принципи й моделі мислення, що є інтелектуальною спадщиною християнської Європи» і їх важливість «для захисту даних Богом прав і невід’ємної гідності кожної людини, від зачаття до природної смерті».
Папа назвав ці речі так само фундаментальними для реагування на виклики, пов’язані з бідністю, соціальним виключенням, економічними труднощами, а також кліматичною кризою, насильством і війною.
«Забезпечення того, щоб голос Церкви, не в останню чергу через її соціальну доктрину, лунав і далі — це не відновлення минулої епохи, а гарантія того, що ключові ресурси для майбутньої співпраці й інтеграції не будуть втрачені», — наголосив Папа.
Ці слова важать, як брили, і вони знаменують повернення Церкви на європейську арену з усією її вагою та цінностями. І, ймовірно, зараз слушний для цього час.
Схоже, що релігійна свобода у Європі справді перебуває під загрозою, і християни, зокрема, зазнають нападів. Обсерваторія з питань нетерпимості та дискримінації християн у Європі задокументувала, що у 2024 році сталося понад 2000 антихристиянських інцидентів, включно з вбивством священника в Іспанії, а також крадіжками й оскверненнями. Було скоєно 93 підпали храмів, що майже вдвічі більше, ніж у 2023 році.
У той час як кількість нападів зростає, здійснюються також непрямі форми дискримінації — під бюрократичним прикриттям і під прапором рівності. Останні новини свідчать, що Єврокомісія сім разів відмовляла Федерації католицьких сімейних асоціацій Європи (FAFCE) у доступі до європейських фондів — на які подані проєкти мали право — просто тому, що бачення сім’ї цією федерацією (батько, мати і діти) суперечить «європейським цінностям», зокрема цінностям рівності та недискримінації.
І це ще не все. World Youth Alliance, міжнародна організація, що базується в США та займається просвітою молоді щодо гідності життя, отримала фінансування проєктів, і тепер, хоч кошти вже витрачені, постає питання їх повернення саме тому, що європейська бюрократія вирішила, що ці проєкти також порушують принципи недискримінації.
Є також справа Пяйві Марії Рясянен, колишньої фінської міністерки, що зараз розглядається Верховним судом Фінляндії після шестирічної правової тяганини, яка пройшла через різні рівні судочинства. Причина? Вона написала твіт, в якому висловила свою незгоду з підтримкою її лютеранською церквою гей-прайду і процитувала уривок із Біблії, що засуджує гомосексуалізм.
Справа Рясянен демонструє, як «мову ворожнечі» можна використовувати проти християн. Справа FAFCE демонструє упередження не лише проти християн, але й проти християнських поглядів у суспільстві, поглядів, які зрештою випливають із природного права.
Повертаючи Європу у центр світової спільноти, Лев XIV також висуває ці питання на перший план і, в певному сенсі, просить політиків зайняти чітку позицію.
Це «дипломатія правди», згадана Левом XIV 16 травня у його першій промові до Дипломатичного корпусу, акредитованого при Святому Престолі.
Тоді Лев XIV зазначив, що «Церква не може утримуватися від того, щоб говорити правду про людину та світ, вдаючись за необхідності до відвертої мови, яка може викликати певне початкове непорозуміння».
Усе це — більше, ніж просто натяк, що Європа не буде другорядною за понтифікату Лева XIV. Це повернення Європи на центральне місце у світі також може вплинути на спосіб дій папської дипломатії. Це невелика, тонка зміна парадигми — якщо використовувати термін, популярний за часів Франциска, — за якою варто спостерігати і враховувати її розвиток.
фінансово.
Щиро дякуємо!
