Роздуми над Божим Словом на ХІІ Звичайну Неділю, рік В
Ісус очікує від своїх учнів, що їхня думка про Нього буде відрізнятися від думки натовпу, що Його учні будуть мати інше пізнання Його, ніж люди цього світу. Мати пізнання Ісуса, більше ніж пізнання «натовпу», як раз і є рисою учнівства.
За кого люди того часу вважали Ісуса? «Деякі — за Йоана Хрестителя, інші — за Іллю, а ще інші — за одного з давніх пророків, який воскрес». І Йоан Хреститель, і Ілля, і давні пророки були моральними авторитетами того часу. А Ілля та Йоан Хреститель не тільки належали до пророків, а й були найбільш впливовими представниками цього руху. Сьогодні багато людей теж намагається поставити Ісуса в один ряд з моральними авторитетами давнини, такими як Будда, Конфуцій, Магомет тощо. Багато вихованих інтелектуалів скаже, що Ісус — це великий вчитель моралі, видатний соціальний діяч. Однак учень не може ставити Христа в одну шеренгу з будь-ким, навіть з найбільш впливовими персонами. Господь не є «одним з…». Коли Ізрáїль отримав заповіді, то Бог бажав, щоб Він для свого народу був ЄДИНИМ: «Слухай, Ізрáїлю, Господь Бог наш, Господь єдиний. Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю».
Звернімо увагу — не найкращим, найсильнішим, найдобрішим — ЄДИНИМ! Усі прикметники «най…» стосовно Бога є дуже небезпечними: адже коли я кажу, що Бог найсильніший, то передбачаю існування менш сильних. Слова «найсильніший», «найкращий», «най….» приховують в собі порівняння. Натомість слово ЄДИНИЙ говорить про те, що немає з ким порівнювати.


фінансово.
Щиро дякуємо!