Роздуми над Словом Божим на XVII неділю Звичайного періоду, рік В
У сьогоднішньому Євангелії чуємо прохання учнів Ісуса: «Господи, навчи нас молитися».
Кожний з нас відчуває потребу вчитися і вдосконалюватися у вмінні творити молитву. Незамінним зразком саме цієї матерії є Псалтир. Тому для християн він став як скарбницею молитви, так і її вчителем.
Сьогоднішній псалом 138 (137) має примітку «Давидів». Складно сперечатися, чи він насправді був написаний царем Давидом, чи тільки належить до Давидової традиції. Це видається несуттєвим. Важливе, що він міститься у скарбниці молитов і пісень, використовуваних як юдеями, так і християнами, бо мають за собою авторитет самого Бога.
Чого нас навчає цей псалом? Вдячності й надії. Вочевидь вдячності Богові за вже вислухані прохання, за обдарування людини благодатями і всіляким добром.
Надії — закоріненої в тому ж таки Богові. Не тієї надії, що «якось там буде», а досвіду невпинної присутності, моці й доброти Бога Живого. Моці такої живої, що можна вигукнути: «Прославлятиму Тебе від усього мого серця!»
Це не оптимізм людини, в якої було безпроблемне життя. Ця людина зазнала упокорень, гнів ворогів. Тому й спроможна дякувати. І знає, Кому.
За матеріалами: wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
