Літургійні читання на 22 грудня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Св. велкмучц. Анастасії

Великі (Царські) Часи:

На 1-му часі

Апостол
Євр 1, 1-12

1 Багато разів і багатьма способами колись через пророків гово­рив Бог до [наших] батьків. 2 А цими останніми днями за­го­ворив до нас через Сина, якого по­ставив спадкоємцем усього і через якого створив віки. 3 Він, будучи сяйвом слави та образом Його сутності, утримую­чи все словом своєї сили, здійснив­ши [Собою] очищення [наших] грі­хів, – сів праворуч Величності на висотах. 4 Він настільки кращий за ан­ге­лів, наскільки преславніше від них Його Ім’я, яке Він успадкував.
5 Бо кому з ангелів і коли мо­ви­ло­ся:
Ти є Мій Син, Я нині породив Тебе?
Або:
Я буду Йому за Отця, а Він буде Мені за Сина?
6 І коли знову вводить Перво­род­ного у світ, то каже:
І хай покло­нять­ся Йому всі Божі ангели!
7 А щодо ангелів каже:
Ти робиш духів своїми ангелами, а палючий вогонь — своїми слугами.
8 А до Сина:
Боже, Твій престол навіки-віків, і скіпетр Твого Цар­ства — це скіпетр справедливості.
9 Ти полюбив праведність і зне­навидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Твій Бог олією ра­до­сті — більше, ніж друзів Твоїх.
10 І ще:
Ти, Господи, на початку за­снував землю, і небеса — діло Тво­їх рук.
11 Вони загинуть, а Ти сто­я­ти­меш; і всі, мов одяг, постаріють.
12 Наче накидку, згорнеш їх, — і як одяг, вони будуть замінені. А  Ти — Той самий, і рокам Твоїм не буде кінця.

Євангеліє
Мт 1, 18-25

18 А народження Ісуса Христа відбулося так. Коли Його мати Ма­рія була заручена з Йосифом, перш ніж вони зійшлися, вия­вилося, що вона мала в лоні від Духа Святого. 19 А Йосиф, її чоловік, будучи пра­ведним і не бажаючи її ославити, вирішив таємно відпустити її. 20 Щойно він про це подумав, як ось Господній ангел з’явився йому уві сні, кажучи: «Йосифе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній є від Духа Свя­того. 21 Вона ж народить Сина, і даси Йому ім’я Ісус, бо Він спасе свій народ від його гріхів».
22 Це ж усе сталося, щоби збулося Господнє слово, сказане через про­рока:
23 «Ось, діва матиме в лоні та на­родить Сина, і дадуть Йому ім’я — Ема­ну­їл», що означає: З нами Бог.
24 Прокинувшись від сну, Йосиф вчинив так, як наказав йому Господній ангел, і прийняв свою дружину; 25 і не пізнав її, аж поки вона не народила Сина, і дав Йому ім’я Ісус.

На 2-му часі

Апостол
Гал 3, 23-29

23 А поки прийшла віра, ми були бережені Законом, замкнені до май­бутнього відкриття віри. 24 Тому Закон був нашим вихо­вателем до Христа, щоб нам оправ­датися вірою. 25 Коли ж прийшла віра, то ми вже не під вихователем. 26 Адже через віру в Ісуса Христа ви всі — сини Божі. 27 Оскільки ви, які в Христа хрестилися, в Христа зодягнулися. 28 Немає юдея, ні грека; немає ані раба, ані вільного; немає чоловічого роду, ні жіночого, бо в Ісусі Христі ви всі — одно. 29 А якщо ви Христові, то ви є нащадками Авраама і, згідно з обіт­ни­цею, — спадкоємці.

Євангеліє
Лк 2, 1-20

1 І сталося тими днями, що вийшов указ кесаря Августа пере­пи­сати всю землю. 2 Цей перепис уперше відбувся, як Сирією правив Кириній. 3 І йшли всі записатися, кожний до свого міста. 4 Пішов і Йосиф з Галілеї, з міста На­зарета, до Юдеї, до міста Дави­до­вого, що зветься Вифлеємом, – бо був він з дому та з роду Дави­до­вого, — 5 записатися з Марією, заруче­ною з ним жінкою, яка була вагіт­на. 6 І сталося ж так, що коли вони були там, сповнилися дні, щоб їй народити. 7 І вона народила свого Первістка — Сина, сповила Його й поклала в яс­лах, оскільки в постоялому дворі не було для них міс­ця.
8 А в тій місцевості були пастухи, які вночі перебували в полі та сте­регли свою отару. 9 Аж ось Господній ангел став між ними, і слава Господня осяяла їх, і вони були охоплені великим стра­хом. 10 Та ангел сказав їм: «Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу: 11 для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, який є Хри­с­тос Господь. 12 А ось вам знак: знайдете спо­вите Немовля, котре лежить у яслах».
13 І раптом з’явилася біля ангела сила-силенна небесного війська; во­­ни хвалили Бога і прого­лошу­ва­ли:
14 «Слава во вишніх Богу, а на зем­лі — мир людям Його вподобання!»
15 І сталося, що коли ангели віді­й­шли від них на небо, пастухи по­ча­ли говорити один одному: «Ходімо у Вифлеєм і погляньмо, що там ста­ло­ся, про що Господь сповістив нам!» 16 Поспішаючи, вони прийшли та знайшли Марію, Йосифа й Немов­ля, котре лежало в яслах. 17 Побачивши, вони розповіли про те, що було сказано їм про цю Ди­тину. 18 І всі ті, які чули, здивувалися зі сказаного їм пастухами. 19 Марія ж зберігала всі ці слова, беручи до свого серця.
20 А пастухи повернулися, слав­лячи й вихваляючи Бога за все, що чули та бачили, як їм було сказано.

На 3-му часі

Апостол
Євр 1, 10-2, 3

10 І ще:
Ти, Господи, на початку за­снував землю, і небеса — діло Тво­їх рук.
11 Вони загинуть, а Ти сто­я­ти­меш; і всі, мов одяг, постаріють.
12 Наче накидку, згорнеш їх, — і як одяг, вони будуть замінені. А  Ти — Той самий, і рокам Твоїм не буде кінця.
13 Кому з ангелів і коли Він ска­зав:
Сядь праворуч Мене, доки не по­кладу Твоїх ворогів підніжком для Твоїх ніг?
14 Хіба не всі вони є духами слу­жіння, які посилаються на слу­жін­ня задля тих, хто має успадкува­ти спасіння?

1 Ось чому ми повинні бути на­д­зви­чайно уважними до почуто­го, щоби часом не відпасти. 2 І якщо слово, сказане анге­ла­ми, було непохитним, і кож­ний пе­реступ та непослух о­тримали спра­ведливу відплату, 3 то як ми уникнемо її, коли знех­туємо таким великим спа­сін­ням? Воно мало початок у проповіді Гос­пода і було підтверджене нам тими, хто почув.

Євангеліє
Мт 2, 1-12

1 Коли ж Ісус народився у Вифле­ємі юдейському за днів царя Іро­да, то до Єрусалима прийшли зі сходу мудреці, 2 запитуючи: «Де Цар юдейський, який народився? Бо ми побачили Йо­го зорю на сході й прийшли по­кло­нитися Йому». 3 Почувши це, цар Ірод зане­покоївся, а з ним і весь Єрусалим; 4 тож зібравши всіх перво­свя­ще­нників і книжників народу, він випи­тував у них, де б мав наро­ди­тися Хри­стос. 5 Вони ж сказали йому: «У Виф­ле­ємі юдейському, бо так написано про­­роком:
6 “І ти, Вифлеєме, земле Юдина, ні­чим не менший серед інших во­лодінь Юди, бо з тебе вийде Вождь, який пастиме народ Мій, Ізраїля”».
7 Тоді Ірод, таємно прикликавши мудреців, вивідав у них про час, ко­ли з’явилася зоря,
8 і, пославши їх до Вифлеєма, ска­зав: «Ідіть і докладно розвідайте про Дитя; коли ж знайдете, спо­ві­стіть мене, щоб і я пішов та по­кло­нився Йому».
9 Вислухавши царя, вони пішли; і ось зоря, яку побачили на сході, йшла перед ними, доки не зупи­нилася над місцем, де було Дитя. 10 Побачивши зорю, вони зра­ді­ли дуже великою радістю. 11 І, увійшовши в дім, побачили Ди­тя з Його Матір’ю Марією. Впав­ши на коліна, вони поклонилися Йо­му і, відкривши свої скарбниці, піднесли Йому дари — золото, ла­дан та миро. 12 Та, одержавши уві сні засте­ре­жен­ня не повертатися до Ірода, во­ни вирушили іншою дорогою до своєї країни.

На 4-му часі

Апостол
Євр 2, 11-18

11 Адже і Той, хто освя­чує, і ті, які освячуються, — всі від Одного. Че­рез це Він не со­ро­миться називати їх бра­та­­ми, 12 кажучи:
Сповіщу Твоє Ім’я Мо­їм братам, серед Церкви оспіву­ва­тиму Тебе.
13 І знову:
Я буду надіятися на Ньо­го!
І ще:
Ось Я і діти, яких Мені дав Бог.
14 А що діти стали спільниками крові й тіла, то й Він подібним чи­ном став їхнім спільником, аби своєю смертю знищити того, хто має владу смерті, тобто диявола, 15 і визволити тих, які через страх смерті все життя утри­му­ва­лися в раб­­стві. 16 Адже не ангелів Він приймає, але приймає нащадків Авраама. 17 Тому треба було Йому в усьо­му уподібнитися братам, аби бути ми­лосердним і вірним Перво­свяще­ником перед Богом, для убла­гання за гріхи людей. 18 Бо в чому сам постраждав, бу­дучи випро­бу­ва­ним, Він може до­по­могти і тим, хто переносить ви­про­бування.

Євангеліє
Мт 2, 13-23

13 Коли вони відійшли, то Гос­подній ангел з’явився уві сні Йоси­фові й ска­зав: «Вставай, візьми Ди­тя та Йо­го Матір і втікай до Єгипту; будь там, доки я тобі не скажу, бо Ірод буде розшукувати Дитя, щоб убити Йо­го». 14 Тож, вставши, він узяв уночі Дитя та Його Матір і вирушив до Єгипту. 15 І був там, поки не помер Ірод, аби збулося сказане Господом че­рез пророка, який говорив:
«З Єгипту покликав Я Мого Сина».
16 Тоді Ірод, побачивши, що мудреці поглузували з нього, дуже роз­­­лютився і послав повбивати всіх дітей, які були у Вифлеємі та в усіх йо­го околицях, — від двох років і мен­ше, — за часом, про який виві­дав у мудреців. 17 Таким чином збулося сказане проро­ком Єремією, який говорив:
18 «У Рамі чути крик, ри­дан­ня і велике голосіння: це Рахиль оплакує своїх дітей і не хоче втіши­тися, бо їх немає».
19 Коли помер Ірод, Господній ан­гел з’явився уві сні Йосифові в Єгипті 20 й промовив: «Вставай, бери Дитя та Його Матір і йди в землю Ізрáїль­сь­ку, бо повмирали ті, хто шукав ду­ші Дитяти». 21 І той, вставши, взяв Дитя і Його Матір та й прийшов до Ізрá­їль­ської землі. 22 Та, почувши, що в Юдеї замість сво­го батька Ірода царює Архелай, побоявся туди йти. Отримавши уві сні застереження, він пішов у Галілейські околиці, 23 а прибувши туди, поселився в місті, що має назву Назарет, аби збулося сказане пророками, що Він буде названий На­зарянином.