«У межах наших спільнот, поміж нашими священиками, у межах наших згромаджень — вірус поляризації та ворожості пронизує наші способи мислення, відчуття й дії. Ми мусимо чувати, аби така постава не займала наших сердець, бо вона б суперечила багатству і вселенськості Церкви».
З таким закликом звернувся Папа Франциск до 17 нових кардиналів, яким 19 листопада 2016 р. на консисторії у Ватикані вручив кардинальські відзнаки. Ось витяги з його звернення до кардиналів.
Щойно почутий фрагмент Євангелія багато хто називає «Рівнинною проповіддю», — говорив Святіший Отець. Після обрання Дванадцятьох Ісус зійшов з учнями на місце, де на Нього чекали натовпи, щоб Його почути і дістати зцілення. Покликання Апостолів супроводжується цим «вирушанням у дорогу» до рівнини, до зустрічі з численним натовпом, про який написано, що він «мучився». Обрання не затримує їх високо на горі, на вершині, але провадить їх у центр зібрання, ставить Апостолів посеред людських мук, на площині їхнього життя. Таким чином Господь Ісус об’являє їм і нам, що справжньої вершини досягається на рівнині.
Це виклик, що супроводжується чотирма наказами, чотирма етапами містагогії [вчительства] милосердя: любіть, робіть добро, благословляйте і моліться. Це чотири дії, які ми легко виконуємо щодо наших друзів. Проблема з’являється тоді, коли Ісус представляє нам адресатів цих дій, а Він у цьому цілком конкретний. Любіть ваших ворогів, чиніть добро тим, хто вас ненавидить, благословляйте тих, хто вас проклинає, моліться за тих, хто вас переслідує.
Неприятель є тим, кого я мушу любити. У серці Бога немає жодних ворогів, Бог має тільки дітей. Ми зводимо мури, будуємо перешкоди і класифікуємо людей. Бог має дітей, і не для того, щоб їх збуватися. Любов Бога має знак вірності щодо людей, оскільки це любов, яка сягає серцевини, любов материнська, батьківська, яка не полишає їх покинутими навіть тоді, коли вони збилися з пуття.
Безумовна любов Отця щодо всіх була і є справжньою вимогою навернення для нашого бідного серця, що схильне судити, ділити, протиставляти одних другим та засуджувати. Усвідомлення, що Бог надалі любить навіть тих, хто Його відкидає, це необмежене джерело довіри та імпульс для місії. Жодне забруднення руки не може зашкодити, аби Бог умістив у цій руці Життя, яким прагне нас обдарувати.
Нам випало переживати часи, коли у наших суспільствах повсюди з’являється поляризація і виключення як єдиний можливий спосіб розв’язування конфліктів. Ми бачимо, наприклад, як швидко людина, що стоїть обік нас, не тільки дістає статус невідомого, іммігранта чи біженця, але стає загрозою, набуває статусу неприятеля.
Крок за кроком відмінності перетворюються у прояви ворожості, загрози і насильства. Скільки ж то ран збільшується через цю епідемію ворожості й насильства, яка залишає їх на тілі багатьох людей, що не мають голосу, бо їхнє волання ослабло і було зведене до мовчанки про цю патологію байдужості!
Так між нами, у межах наших спільнот, поміж нашими священиками, у межах наших згромаджень. Вірус поляризації та ворожості пронизує наш спосіб мислення, відчування й дій. Ми не маємо імунітету проти нього й мусимо бути обережні, аби така постава не захопила наших сердець, бо вона би суперечила багатству і вселенськості Церкви, які ми можемо відчутно пізнати у цій Колегії кардиналів.
Ми походимо з далеких країв, маємо різні звичаї, колір шкіри, різні мови та суспільні умови. Ми по‑різному думаємо, а також по‑різному целебруємо свою віру, використовуючи різні обряди. Й ніщо з цього це чинить нас ворогами; навпаки, це одне з наших найбільших багатств.
Дорогі браття-кардинали, шлях до Неба розпочинається на рівнині, у повсякденності життя, яке ламаєш і ділиш з іншими, життя, відданого та присвяченого іншим. Наша вершина — це ця риса любові; наша мета і прагнення на рівнині життя — старатися, аби разом із народом Божим перемінюватися в людей, здатних до прощення і примирення.
Дорогий брате, сьогодні тебе просять, щоб ти беріг у своєму серці і в серці Церкви ці заохочення, щоб ти був милосердний, як Отець, знаючи, що «якщо щось має викликати святе обурення, непокоїти і приводити до докорів совісті, то нехай це буде факт, що стільки наших братів живе позбавлених сил, світла і втіхи, які плинуть із дружби і Ісусом Христом, без спільноти віри, яка би їх пригорнула, без перспективи сенсу і життя» (адгортація «Evangelii gaudium», 49).
Новопризначені кардинали разом із Папою Франциском одразу ж після урочистостей у Ватикані відвідали папу-сеньйора Бенедикта XVI.
За матеріалами: Aleteia
Фото: Ватыканскае радыё
фінансово.
Щиро дякуємо!
