Сьогодні, 21 листопада 2016 р., в Києві відбулася прес-конференція за участю Ґабріели Кубі, яка вже третій день перебуває в нашій державі на особливе запрошення УГКЦ й навіть виступала на Синоді єпископів.
Церква в Україні розуміє всю небезпечність ідей ґендеру, які линули в нашу країну разом із іншими західними свободами та цінностями. Однак, як зазначила на початку прес-конференції її модератор, ведуча з Радіо Марія Тетяна Калініченко, з малої кількості присутніх журналістів видно, що «проблема є, але свідомих мало».
Прес-конференція мала назву «Небезпека ґендерної ідеології в Україні». На неї були запрошені також Адріан Буковинський, фахівець із питань сім’ї та сімейних стосунків; Руслан Кухарчук — журналіст, громадський діяч, очільник громадського руху «Всі разом»; Олена Львова — юрист, науковий співробітник Інституту держави і права, та о. Матеуш Адамскі, форматор місійної семінарії «Redemptoris Mater».
Сама п. Ґабріела знана нашим постійним читачам: вона соціолог, німкеня; до речі, її перекладачем в Україні став Петро Гусак з УКУ. Пані Ґабріела розповіла про засновників та початки ґендерної ідеології у світі. Окремо вона зупинилася на термінах, через які просувається ця ідеологія: «сексуальна орієнтація» та «ґендерна ідентичність». Основа цієї ідеології — намагання підірвати ідентичність людини як такої. Постає повне сум’яття в головах, так що нові покоління перестають усвідомлювати свою стать, ким вони народжені та до чого покликані (власне, до творення здорової сім’ї з чоловіка, жінки та народжених ними дітей). Аби зменшити кількість населення на планеті, просуваються аборти, контрацепція і ґендер, який ставить під сумнів саму сім’ю як соціальну клітинку. Це тривалий і складний вплив на свідомість і мислення людей, який корениться в студентській сексуальній революції 1968 року. Ті колишні студенти виросли і дісталися провідних постів у різних державах, і продовжуть проводити ту саму політику: секс із ким завгодно, з особами будь-якої статі, з будь-якою кількістю осіб, секс із дітьми. Раніше це називалося розбещуванням і каралося, а тепер цього навчають по школах і навіть у дитячих садочках. Ґендерна ідеологія «відчиняє двері до практикування сексуальності в усіх видах збочень».
Як визначають поняття сексуальної орієнтації? Це «здатність людини почувати себе в сталому емоційному потягу до тієї самої чи протилежної статі й будувати з ними довірливі та сексуальні стосунки». Ставити у центр правового визначення «відчуття» — це намагання законодавчо захистити розбещеність на законодавчому полі. Подібно і з визначенням «гендерної ідентичності»: це «особисте почуття приналежності до статі, яка збігається або не збігається із статтю, яку людина отримала при своєму народженні».
У справу ширення ґендерної ідеології залучені ООН, уряд США та ЄС, там працюють гроші магнатів — Рокфеллерів, Сороса. Нещодавно було зламано пошту фонду «Відкритого суспільства» (так називається організація Сороса), а там виявилося 2500 документів, які підтверджують що Сорос підтримує гомоідеологію.
Державний, законодавчий тиск на людей, підкреслює п. Ґабріела, — це цілком неправильно, тому що не сім’я завдячує своїм існуванням державі, а навпаки: держава завдячує своїм існуванням сім’ї! Нова тоталітарна ідеологія нав’язується цілому світові завдяки великим грошам, і всьому людству представляють як головну проблему те, що насправді стосується 0,02% населення. Нав’язують саме тоталітарним чином: США ухвалили гомосексуальні «шлюби» на верховному рівні, попри те, що у різних штатах відбувалися акції протесту і загальне волевиявлення було проти цього. Якби насправді діячі ЛГБТ слухалися демократії та на ній будували, вони би визнали цей протест; натомість закон про гомошлюби був прийнятий всупереч волі самих американців.
Подібне нав’язування тепер приходить і в Україну. У своєму виступі п.Адріан Буковинський відзначив, що його призначили Уповноважений з питань сім’ї — і всього за три дні це призначення було скасоване під тиском гомолобі. Цей випадок — перший в Україні випадок реальної дискримінації тих, хто проти ґендеру, тому що ані кваліфікація, ані освіта не були перешкодою, все відповідало посаді. Це було усунення через сповідувані антигендерні погляди. Дискримінація в Україну вже прийшла, і вона стосується зовсім не «нещасних» геїв.
«Це проблема, яка з площини патологій переміщується в площину прав людини», — відзначила Олена Львова. Вона підкреслила, що жодного утиску чи дискримінування осіб ЛГБТ у Україні немає і бути не може, бо законодавство дозволяє вирішувати майнові, робочі та інші питання. Отож ідеться не про законність та рівноправність, а про затикання ротів неугодним та витягування «ґендерної проблематики» як найголовнішої.
Тиск, який уже відчуває на собі Україна, відзначив і Руснак Кухарчук. Зокрема, він згадував недавнє голосування у Верховній Раді, де законопроект, який зачіпав питання ґендеру, ставився на голосування раз за разом, всупереч тому, що депутати його відкидали. Їх викликали по кабінетах, умовляли, переконували і навіть погрожували, аби протягнути відповідну ухвалу.
Це — лише початок. Україна стоїть не тільки перед питанням свого «європейського курсу», а й перед величезним викликом — як нам зберегти істинні цінності, як прийняти те, що на Заході є доброго, але при цьому не продати за чергові тридцять (чи скільки там мільйонів) срібняків ту правду, яку ми ще не втратили. Нашими орієнтирами мають бути ті держави, де уряди достатньо християнські й достатньо розумні, щоб противитися ґвалтуванню своїх країн ґендером. Наша надія — що у світі є рухи та люди, які цьому свідомо протистоять, такі, кого представляє, зокрема, п. Ґабріела Кубі.
Фото Тетяни Калініченко
фінансово.
Щиро дякуємо!
