Дводенна зустріч настоятельок жіночих згромаджень у Львові стала нагодою осмислити виклики воєнного часу, подякувати за служіння сестер і окреслити ключові напрями, над якими Церква в Україні працюватиме найближчим часом.
17 та 18 листопада 2025 року у Львові проходила зустріч настоятельок спільнот жіночих орденів та згромаджень в Україні. Зустріч була присвячена 25-річчю затвердження Статутів Конференції Вищих Настоятельок Жіночих Згромаджень в Україні та Ювілейному року Надії, який триває у Католицькій Церкві.
У зустрічі сестер взяв участь єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії Едуард Кава, голова комісії у справах жіночих орденів та згромаджень при Конференції Римо-Католицьких Єпископів України. Коментуючи подію, єпископ Едуард так підсумував зустріч із настоятельками:
— Такі зустрічі — це нагода побачити, наскільки богопосвячене життя в Україні є багатим, і в скількох різних сферах сестри служать Церкві та Божому народові. З початком війни форма служіння багатьох сестер змінилася і продовжує трансформуватися. Ми бачимо, які є виклики, які стоять перед нами завдання. Практично ми не були до них готові, але завдяки богопосвяченим особам Церква в Україні має можливість на них відповідати і допомагати людям, які зараз очікують від Церкви конкретної моральної та духовної підтримки, а також зцілення ран, заподіяних війною.
Нам дуже важливо — і я це озвучив на зустрічі з сестрами-настоятельками — працювати в таких чотирьох напрямках.
Перший — це захист життя, починаючи від ненароджених дітей. Тобто промотувати життя, особливо зараз, щоб у нашій країні впровадити заборону абортів та не допустити легалізації евтаназії. Для цього теж потрібно, щоб ми зайнялися вдовами, сиротами, людьми з інвалідністю, тими, хто зранений війною і потребує опіки.
Другий напрямок — виховання дітей. Наші садочки, світлиці, охоронки при парафіях зараз мають дуже велике значення: вони потрібні, щоб передавати віру, християнські цінності й виховувати нове покоління.
Третій напрямок — формація молоді. Маємо створити молоді простір для розвитку і зростання, щоб відповіді на свої питання вони могли знайти в наших храмах.
І четвертий — опіка над родинами. Зараз усі говорять про відродження країни й відбудову, але це буде можливим лише тоді, коли ми займатимемося родиною, допомагатимемо й підтримуватимемо її — і з боку Церкви, і з боку держави. Цього, на жаль, зараз дуже бракує.
На зустрічі був також присутній Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас. Представник Ватикану поділився, що і для нього важливою є участь у таких заходах:
— Я хотів би підкреслити, що навіть для мене важлива ця зустріч, важливо, щоб ми були разом як Церква. І дуже важливий момент відбудеться саме зараз — спільна молитва, Свята Меса, тому що Церквою керує Господь.
А під час зустрічі я поділився із сестрами тим вченням, яке ми отримуємо від папи Лева XIV через документи, такі як апостольська адгортація «Dilexi te», та через новий апостольський лист стосовно католицької освіти — едукації. І це, я думаю, дуже важливо для всіх священників і сестер в Україні. Тому що у час війни що нам потрібно? Щоб нами керував Господь! Від Господа ми отримуємо мудрість, що робити і як захищати життя. І це мені хотілося підкреслити, і це важливо, щоб ми про це говорили, цим ділилися, тому що, коли ділимося Євангелієм, ми даємо всій Україні найкращий приклад і найкращу допомогу. Маємо просто бути Церквою.
Складно зараз сказати, чи ми робимо хоч частину того, що потрібно, тому що викликів так багато, що ми не встигаємо за ними, ніхто не встигає за всіма викликами. Суспільство втомлене від війни — і духовно, і психологічно, і гуманітарно. Ми всі вже потребуємо, навіть самі сестри й уся Церква, допомоги. Але хто, крім нас, може допомогти іншим? І волонтерам, і військовим, і пораненим, і сім’ям, що втратили своїх рідних, і тим, що є переселенцями та потребують більше матеріальної допомоги? Праці є так багато.
І тепер, під час цієї Меси, ми будемо дякувати Богу, що маємо таке богопосвячене життя в Україні. Будемо молитися за нові покликання. А щоб були покликання, треба працювати з родинами, щоб Україна була сильною родинами й сім’ями, щоб захищала життя — не тільки від агресора, але й життя в сім’ях, щоб проповідувала таке життя, яке є захищеним від абортів та інших втручань.
А у своїй проповіді під час Святої Меси у Львівській Митрополичій базиліці Успіння Пресвятої Діви Марії, яку Апостольський Нунцій відслужив разом з архієпископом Мечиславом Мокшицьким та єпископом Едуардом Кавою, архієпископ Вісвальдас зосередився на тому, чого очікує від богопосвячених осіб Ісус:
— Євангеліє вчора і сьогодні говорить нам про тих, хто за будь-яку ціну хотів зустрітися з Ісусом: про сліпого, який кричав, і про Закхея, котрий виліз на дерево. Ісус очікує від нас такої мужності, як у цих людей. Кожен з них мав причини не показуватися Ісусові: одному казали “не кричи”, інший мав докори сумління, бо він грішник, начальник митників і «не заслуговує» на зустріч з Ісусом. Тим часом Ісус очікує, що ми будемо мати повну довіру до Нього. (…)
Ісус дав нам Святого Духа, щоб ми мали Його силу і Його раду. Тому нашим завданням є не лише спостерігати за Ісусом і казати, як гарно Він уміє бачити серце людини, але й самим учитися читати людські серця за допомогою дарів Святого Духа. Це наше покликання. Воно нелегке. Але саме до цього Бог нас кличе.
Моя улюблена свята — Катерина Сієнська. Бог покликав її жити згідно з домініканським уставом, але окремо, не в монастирі. Проте вона знала, що є нареченою Ісуса, бо Він її вибрав. Так само, як і кожну з вас. І вона використовувала це покликання. Вона зверталася до кардиналів від імені Ісуса і вимагала змін. Вона не переймалася ані критикою, ані осудом. Для неї важливим був Ісус і добро Церкви. Наречена Ісуса, яка бореться за чистоту Церкви, за її єдність. Для мене вона є прикладом того, що ми отримуємо, коли користуємося своїм покликанням. Господь дав нам набагато більше, ніж ми розуміємо. І сьогодні я молюся за те, щоб ми зрозуміли, яке гарне покликання отримали від Господа, щоб ми не були пасивними людьми, які лише дивляться на Ісуса. Щоб ми були як євангельський сліпий, як Закхей, як св. Катерина Сієнська та багато інших святих. Щоб ми приходили до Ісуса і казали: «Мій Ісусе, допоможи мені!»
фінансово.
Щиро дякуємо!
