Роздуми над Словом Божим на урочистість Пресвятої Богородиці Марії
Того часу пастухи, поспішаючи, прийшли до Вифлеєму та знайшли Марію, Йосифа й Немовля, котре лежало в яслах.
Сьогодні, у Новий рік, а разом із тим в останній день октави Різдва, Церква запрошує нас особливим чином звернутися увагу на таємницю Божого материнства Діви Марії. Почергові покоління приходять і відходять, мільярди людей уже пройшли по цій землі. Якщо буде на те Божа воля, то ще мільярди людей пройдуть по ній після нас. І посеред усіх цих людей одна Марія мала абсолютно неповторне покликання. Вона й тільки Вона одна стала матір’ю Сина Божого. Неосягненний це парадокс, що одне зі створінь, одна з нас, є матір’ю самого Творця. Ясна річ, що Марія народила Ісуса тільки у Його людській природі; але Той, кого Вона народила, є Божественною Особою Сина Божого, а разом із тим це насправді Її син — і саме тому ми називаємо Її Богоматір’ю.
Особа Марії це для нас гарантування і захист тієї істини, що Син Божий став істинною Людиною. Приймаючи людську природу, Він — Предвічний Син Божий — як кожен із нас, протягом перших дев’яти місяців свого існування формувався у лоні своєї матері. Потім став немовлям і пройшов наступні етапи людського розвитку. Велике це спустошення (кенозис) Всемогутнього, що став одним із нас і вибрав одну з нас собі за матір; що Він — Син самого Бога — з любові до людей зволів стати Сином Марії.
У сьогоднішньому Євангелії багато над чим дає подумати порядок, у якому пастухи побачили тих, хто був у вифлеємській стайні. Читаємо у Святому Письмі, що вони знайшли «Марію, Йосифа й Немовля, котре лежало в яслах». Вони шукали Дитя. Воно було у Святому Сімействі кимсь абсолютно найважливішим. Але спершу вони побачили Марію та Йосифа. Отож найчастіше люди саме у такому порядку віднаходять Ісуса також і сьогодні. Матір’ю, від якої нині для нас народжується Ісус, є Церква. Матір-Церква турбується про те, щоб Ісус міг зростати в кожній душі, де Він народився. Кожен з нас також мав на своєму шляху віри своїх Йосифів — людей, сердечно відданих Богові, які посприяли тому, що Ісус, народжений у моїй душі, не загинув навіть у моменти загрози від тих чи тих Іродів.
Прокоментуймо ще той факт, що на восьмий день після свого народження Немовля було обрізане, і Йому надали ім’я Ісус. Він народився людиною, одним із нас. Через обрізання Він, Господь Всесвіту, став видимо прилученим до Вибраного народу, люду Старого Завіту: аби той завіт і вибраність виконати, аби стати Спасителем усіх народів і дати початок Новому Завіту.
Значущим є Його ім’я — Ісус. Воно означає «Бог спасає». Це ім’я мав наступник Мойсея, Ісус Навин. Отці Церкви любили підкреслювати цю однаковість імені Мойсеєвого наступника і нашого Спасителя. Казали так: подібно як Ісус Навин, наступник Мойсея, увів народ Божий в Обіцяну землю, так само Ісус, наш Спаситель, вводить нас в Обіцяну землю життя вічного. Саме для цього Господь Ісус прийшов на землю: аби привести нас до вічності.
о. Яцек Салій ОР
За виданням: Ewangeliarz. Jacek Salij OP. W drodze, 2002
фінансово.
Щиро дякуємо!
