Літургійні читання на 21 травня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Свв. великих царів і рівноапостольних Константини й Олени.

Ряд:

Апостол
Ді 8, 5-17

5 Филип, прибувши до міста Са­ма­рії, проповідував їм про Христа. 6 А натовпи людей прислухалися до того, що говорив Филип, і одно­душно приймали почуте, бо бачили чудеса, які він чинив. 7 З багатьох, сповнених нечис­тими духами, вони виходили й гуч­но кричали, а багато паралізованих і кривих оздоровлялися. 8 І настала велика радість у тому місті.
9 Був у місті один чоловік на ім’я Си­мон. Перед тим він займався ча­­клунством і дивував народ Са­ма­рії, видаючи себе за когось ве­ли­кого. 10 Його слухали від малого до вели­­кого, кажучи: Це велика сила Бо­жа! 11 Слухали його, бо довго диву­вав їх чаклунством. 12 Але коли повірили Филипові, який благовістив про Боже Царство й Ім’я Ісуса Христа, то охрестилися і чоловіки, і жінки. 13 Повірив і сам Симон; охрес­тив­­шись, він постійно перебував з Филипом і дивувався, коли бачив прояви великої сили й чудеса.
14 Апостоли, які перебували в Єру­­салимі, почули, що Самарія при­йняла Боже Слово, і послали до них Петра та Йоана.
15 Прийшовши, ті помолилися за них, щоб вони одержали Святого Ду­ха. 16 Адже на жодного з них Він ще не зійшов, бо ті були тільки хрещені в Ім’я Господа Ісуса. 17 Тоді поклали на них руки — і вони одержали Святого Духа.

Євангеліє
Йо 6, 27-33

27 Не працюйте для поживи, яка гине, але для поживи, яка зали­ша­єть­ся на вічне життя, яку дасть вам Син Людський, бо Його призначив Бог Отець! 28 Запитали в Нього: Що нам ро­би­ти, аби чинити Божі діла? 29 У відповідь Ісус їм сказав: Боже діло є те, щоб ви повірили в Того, ко­го Він послав.
30 Тоді сказали Йому: Яку ознаку Ти зробиш, щоб ми побачили і по­вірили Тобі? Що Ти зробиш? 31 Наші батьки їли манну в пустелі, згідно з написаним: Хліб з не­ба дав їм їсти! 32 А Ісус їм відказав: Знову й зно­ву запевняю вас: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Мій Отець дає вам справжній хліб з неба, 33 бо хлібом Божим є Той, хто схо­дить з неба і дає світові життя.

Ріноапостольних:

Апостол
Ді 16, 1-5. 12-20

1 Прибув він до Дервії і Лістри. І ось був тут один учень на ім’я Тимофій, син жінки-юдейки, яка повірила, і батька грека. 2 Про нього добре свідчили ті бра­ти, які були в Лістрі та Іконії. 3 Павло забажав, щоб він ішов з ним, тож узяв і обрізав його через юде­їв, які були в тих місцевостях, бо всі знали, що його батько був грек. 4 Коли вони переходили через міста, то передавали братам збері­гати постанови, які схвалили в Єру­са­­лимі апостоли і старші. 5 Церкви ж зміцнювалися у вірі та щодня кількісно зростали.

12 Звідти до Филип — міста-ко­ло­нії, що є першою частиною Маке­донії. У тому місті ми перебували декіль­ка днів.т13 А в суботу вийшли за браму до річки, де за звичаєм було місце мо­литви, і, посідавши, говорили до жі­нок, які зібралися. 14 І слухала одна жінка на ім’я Лідія, продавщиця кармазину з міста Тиятир, яка шанувала Бога. Господь відкрив їй серце, аби сприй­мати те, що говорив Павло. 15 Коли охрестилася вона та її дім, то просила, кажучи: Якщо ви вва­жа­єте мене вірною Господеві, то при­йдіть у мій дім та й живіть! І зму­­сила нас.
16 І сталося, як ішли ми на мо­лит­ву, зустріла нас одна рабиня, яка мала дух віщуна; віщуючи, вона при­носила великий прибуток своїм гос­­­подарям. 17 Вона йшла слідом за Павлом і за на­ми й кричала, вигукуючи: Ці люди — раби Бога Всевишнього, во­ни провіщають вам шлях спа­сіння! 18 Вона робила це багато днів. Тож надокучило [це] Павлові, і він, обернувшись, сказав духові: На­ка­зую тобі Ім’ям Ісуса Христа — ви­йди з неї! І він вийшов у той же час. 19 Її пани, побачивши, що про­пала надія на їхній заробіток, взяли Павла і Силу та потягли на май­дан, до влади; 20 провівши їх до воєвод, вони ска­зали: Ці люди, будучи юдеями, бун­­тують наше місто.

Євангеліє
Йо 10, 1-9

1 Знову й знову запевняю вас: хто не входить до овечої ко­ша­ри дверима, але перелазить в ін­шому місці, той злодій і роз­бій­ник, 2 а хто входить дверима, той пас­тир овець. 3 Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу; він кличе своїх овець по імені й виводить їх. 4 Коли він усіх своїх овець веде, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос; 5 за чужим же вони не підуть, а вті­­катимуть від нього, бо не знають чужого голосу! 6 Таку притчу розповів їм Ісус. Та вони не зрозуміли, що означало те, про що Він говорив їм.
7 Тоді ще сказав [їм] Ісус: Знову й знову запевняю вас, що Я — двері для овець. 8 Всі, котрі приходили переді Мною, були злодії та розбійники, але вівці не слухали їх. 9 Я — двері! Якщо хто Мною ввій­де, то буде спасенний; він увійде і вий­де, і знайде пасовисько.

Біблійні роздуми