Перед молитвою «Ангел Господній» Папа Лев XIV наголосив на тому, що також і тоді, коли життєві рани приглушують у нас радість зустрічі з Господом, Він ніколи не відкидає нас. Ця ж радість випливає з того, що живемо Його блаженствами, чинимо конкретні діла солідарності, які розбивають несправедливість.
«Ви – сіль землі. Ви – світло світу!» – ці Христові слова, сказані до учнів після того, як Він проголосив блаженства, говорять про те, що завдяки тим, хто ними живе, «земля вже не така, як була досі, а світ вже більше не перебуває в темряві». Думками про це Папа Лев XIV ділився, промовляючи в неділю, 8 лютого 2026 р., перед молитвою «Ангел Господній». Звертаючись до римлян, паломників і туристів, які опівдні зібралися на площі Святого Петра у Ватикані, він зазначив, що «смаку життю» дає справжня радість, яка теж проливає світло на те, чого раніше не помічали. Про це пише Vatican News.
«Ця радість випливає зі способу життя, з того, як ми живемо на землі і як ми живемо разом, чого слід прагнути і що слід обирати. Це життя, яке сяє в Ісусі, новий смак Його вчинків і слів. Після зустрічі з Ним все, що віддаляється від Його убогості духу, лагідності та простоти серця, від Його голоду і спраги справедливості, які пробуджують милосердя і мир як динаміку перетворення і примирення, здається позбавленим смаку та тьмяним», — сказав Святіший Отець.
Бог, Який хоче зцілити наші рани
Папа навів слова пророка Ісаї, який пропонує конкретні жести, що припиняють несправедливість, якими є поділитися хлібом з голодуючим, прийняти злиденного в домі, зодягнути того, кого бачимо нагим, не занедбуючи близьких і домашніх. Як каже пророк, «тоді твоє світло сяятиме як ранкова зоря, а рана швидко загоїться».
«Дійсно, боляче втрачати смак і відмовлятися від радості; проте, таку рану в серці все ж можна мати. Ісус, здається, застерігає тих, хто Його слухає, щоб вони не відмовлялися від радості. Сіль, яка втратила смак, каже Він, “ні на що не придатна, як тільки на те, щоб її викинути і щоб люди її топтали”. Скільки ж людей – можливо, це трапилося і з нами – почуваються відкинутими, неправильними. Це так, ніби їхнє світло приховане. Однак Ісус звіщає нам Бога, Який ніколи нас не викине геть, Отця, Який оберігає наше ім’я, нашу унікальність. Кожна рана, хай навіть глибока, загоїться, якщо ми приймемо слово Блаженств і знову ступимо на дорогу Євангелія», – наголосив Лев XIV.
Не втратити свій справжній смак
Святіший Отець пояснив, що «конкретні жести відкритості на інших і уважності» наново розпалюють радість. Водночас, у своїй простоті «вони виставляють нас проти течії». Ісус у пустелі також був спокушуваний «альтернативними дорогами», тобто, вивищуватися своєю ідентичністю, вихвалятися нею, вкинути світ собі під ноги. Але Він «відкинув ті дороги, на яких би втратив свій справжній смак, той, який ми кожної неділі наново зустрічаємо в розламаному» Євхаристійному хлібі, що є смаком «відданого життя, любові, що не здіймає галасу».
«Браття й сестри, дозвольмо, щоб нас живило й просвічувало сопричастя з Ісусом. Тоді, без усякої показовості, ми будемо як місто на горі, не тільки видиме, але й привабливе та гостинне: Боже місто, в якому, по суті, всі прагнуть жити й знайти мир. Тож звернімо погляд і молитву до Пресвятої Марії, Воріт Небесних, щоб Вона допомагала нам ставати і залишатися учнями Свого Сина», – заохотив Лев XIV, розпочавши проказування молитви «Ангел Господній».
фінансово.
Щиро дякуємо!
