Роздуми до Слова Божого на понеділок V звичайного тижня, рік І
І почали на носилках приносити хворих — скрізь, де б Він не з’явився.
Я так думаю, що доки до них не прийшов Господь Ісус, мешканці Галілеї навіть не усвідомлювали, що серед них аж стільки хворих і калік. Ми призвичаюємося до людських нещасть. Стражденних людей ми можемо не помічати навіть тоді, коли вони мешкають за стіною. Господь Ісус виявився для галилеян світлом також і в тому розумінні, що вони почулися зобов’язаними привести або принести їх до Ісуса.
Це один із критеріїв, за яким можна пізнати, що ми близько Ісуса: що ми починаємо більше помічати людей стражденних і потребуючих із нашого середовища. І мірою наших можливостей намагаємося їм бодай якось допомогти.
Хвилинку уваги я би ще хотів присвятити тим китицям, що були на плащі Господа Ісуса, — те, чого доторкалися хворі та осягали здоров’я. Старий Завіт велів побожним юдеям носити такі китиці (бахрому) як зовнішній знак приналежності до Бога. Тобто на той час вони виконували ту саму функцію, що на сьогодні — медальйони та інші релігійні знаки, які ми надягаємо на себе. Нагадаю, може, що на тему цих китиць написане у Книзі Чисел: «І будуть вам китиці на те, щоб, бачивши їх, згадували про всі заповіді Господні й виконували їх, і щоб ви не блукали вашим серцем та вашими очима, які поривають вас до блуду; щоб, пам’ятаючи та виконуючи всі мої заповіді, були ви святими у вашого Бога» (Чис 15, 39‑40).
Господь Ісус не мусив виконувати заповіді ношення цих китиць. Так само як не мав обов’язку сплачувати податок на храм. Однак же Він підкорився обом цим повелінням — Він, який так однозначно відкидав ригористичні накази стосовно святкування шабату! Отож і ми не легковажно зовнішніх знаків нашої релігійності. Не соромтеся носити медальйон на шиї чи розарій у кишені, не «забувайте» повісити хрест у своєму домі. Сам Син Божий не відмовлявся від ношення зовнішніх релігійних знаків.
о. Яцек Салій ОР
За виданням: Ewangeliarz. Jacek Salij OP. W drodze, 2002
фінансово.
Щиро дякуємо!
