Навчитися говорити…

Роздуми до Слова Божого на вівторок VII звичайного тижня, рік І 

Часом здається, що нас всіх накриває потоком слів, інформації, коментарів стосовно тієї чи іншої ситуації. Всім обов’язково висловити свою думку, дати пораду, бо без того – ніяк. Але по суті, ми всі не вміємо (всюди, де пишу – «ми» маю на увазі теж і себе) говорити. Нічого не змінюється ні в нас, ні назовні від часів Адама-Єви-апостолів-сучасності, хоча і минають тисячоліття.

Та вони не розуміли цього слова й страхалися Його запитувати.

Ісус розповідає про найболючіший момент Його життя, який скоро відбудеться. Розповідає їм свою таємницю, бо не захотів, щоби поруч був ще хтось, окрім учнів. Ну добре, можна ще погодитись, що на той момент вони не зрозуміли Його. Проте, написано, що вони теж побоялися Його запитати. Вперше це слово на позначення страху використовується в Книзі Буття, коли Адам злякався Господа і сховався. Тепер переносимо це на наші відносини з Богом: не розуміємо певної ситуації в житті, не знаємо, як вчинити та що буде далі, чи не обираємо ми той самий варіант – втечі в страх і закриття дороги до подальшого спілкування? Страх запитати, страх докласти зусиль, щоб спробувати знайти відповідь, страх довіритись настільки зв’язує нам мову. Обираємо варіант повторення непотрібних слів замість того, щоби зробити крок назустріч у стосунках, щоби спробувати зробити крок у невідоме. Це саме стосується і наших відносин із ближніми. Часом обираємо позицію «поверхневого» спілкування, бо відкритися на іншого та спробувати прийняти його з ранами – це складно, але потрібно для справжності у спілкуванні.

Захоплює в цьому всьому Ісус, Його хочеться наслідувати – перш за все, розказує найболючішу правду, що Його чекає. Розуміє, що вони відчувають і стовідсотково знав, про що вони говорили, але все рівно запитується, про що вони сперечались, хоча відповідь точно знав. Так виглядає, наче Він вчить апостолів, а разом з ними і нас говорити: «відкриваюсь перед тобою, погоджуюсь прийняти твій страх, розкажи мені, що ти відчуваєш.» Він просто майстер у спілкуванні і цієї риси теж хотілося би від нього навчитися.

Поплутані у наших страхах, із занімілими губами, яким так важко говорити правду, просимо тебе, Тату, навчи нас говорити, навчи правдивого спілкування.