Роздуми до Слова Божого на четвер VII звичайного тижня, рік І
«Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, — краще було б такому, якщо б йому повішено на шию жорновий камінь та вкинено в море».
Розповідала мені студентка з Білорусі, що коли була у школі — а це було вже після падіння комунізму, на початку 90‑х років, — учителька викликала її перед класом і почала соромити й висміювати, що вона вірить у Бога. В дівчинці віра ще більше зміцніла, але можна уявити, скільки зла зробила та вчителька в душах інших дітей.
Чи, однак, спокусниками для дітей стають тільки ті, хто нищить в них віру, вчить злодійства чи розпусти, отруює цинізмом? Та вчителька була епігоном тих архиспокусників, які масово отруювали дітей атеїзмом. У гітлерівській Німеччині дітей масово отруювали ненавистю. Демократія, що вироджується в диктатуру морального релятивізму, доходить аж до нав’язування дітям контрацептивів та навчання, що чорне це біле, наприклад, що немає нічого поганого у гомосексуальній поведінці.
Однак дитину можуть спокусити і власні батьки. Не тільки ті, деморалізовані, з узбіччя суспільства, але також і пересічні, якнайнормальніші. Якщо вони вчать свою дитину поклонятися різним сучасним божкам. Якщо не підкажуть своїй дитині, що у виборі професії треба брати до уваги не тільки престиж та рівень заробітку, але й суспільне благо. Якщо вони сформують у дитині впевненість, що розпад подружжя це не нещастя, бо завжди можна одружитися вдруге чи втретє…
о. Яцек Салій ОР
За виданням: Ewangeliarz. Jacek Salij OP. W drodze, 2002
фінансово.
Щиро дякуємо!
