Роздуми до Слова Божого на понеділок І тижня Великого Посту
«Дорослі полюбляють цифри. Коли розповідаєш їм про свого нового приятеля, вони зроду не поцікавляться найістотнішим. Вони не спитають: А який у нього голос? Які ігри він любить? Чи колекціонує метеликів? Натомість питають: Скільки йому літ? Скільки у нього братів? Скільки він важить? Скільки його батько заробляє? I потім гадають, що вже знають людину.»
Це одна з численних улюблених цитат із книжки про Маленького Принца Антуана де Сент-Екзюпері. Здається, нам всім потрібно перечитувати цю книгу з кожним роком нашого дорослішання все частіше. Бо ми насправді любимо цифри: підбиваємо підсумки, рахуємо витрати, позичаємо під проценти. Можливо, це буде суто особисте припущення, але ці дві категорії людей із сьогоднішнього Євангелія розділяє одна риса – люди по праву сторону вміють любити, не помічаючи.
Скоріш за все, люди по ліву сторону мали певні аргументи, з якими б вони продовжили суперечку з Сином Людським, бо навіть виступили із претензією. Здається, у них все було підраховано і їхній розподіл їх навіть здивував. Прорахованість в любові неможлива, бо програємо. Скоріш за все, вони готові були допомогти Господу, якби точно знали, де Він є, або коли Він прийде. Так часто засліплені нашою прорахованістю у вірі та любові, ми не помічаємо, що поруч є хтось, в кому є Бог. І не треба робити надзвичайні подвиги, навертати нові землі. Достатньо любити, не помічаючи. Давати, не задумуючись. Вірити, не прагнучи доказів.
фінансово.
Щиро дякуємо!
