Лев VII: папа, якому вдалося зберегти гідність у часи порнократії

Сьомий із пап Левів не мав політичної влади, але залишив по собі мир, відбудовані монастирі й пам’ять про святість.

Читайте також:
Про деяких попередників Папи Лева, хто мав це саме ім’я (Лев І)
Святий папа, який засудив свого попередника (Лев ІІ)
Лев ІІІ — папа, який коронував Карла Великого
Лев IV — захисник Ватикану від ісламського вторгнення
Загадкова смерть Лева V. Вбивство в тіні боротьби за владу 
Лев VI — папа-маріонетка в руках правительки Рима

Папа після епохи Марозії

931 року Марозія — римська аристократка з родини графів Тускулума — організувала обрання свого сина на Єпископа Рима. Юнак прийняв ім’я Йоан XI і, згідно з Liber Pontificalis, був незаконнонародженим — результатом колишніх стосунків Марозії з папою Сергієм III.

Молодий папа, якому було неповних 20 років, не мав жодної фактичної влади. Вся світська сфера належала його матері, яка вийшла заміж за короля Італії Гуго Арльського (брата її попереднього чоловіка, Гая Тосканського), а 932 роуц проголосила себе королевою.

Амбіції Марозії йшли ще далі: вона планувала імператорську коронацію для себе і подальше зміцнення своєї династії. Однак її стосунки з Гуго мали неочікувані наслідки.

Повалення королеви та ув’язнення Папи

Син Марозії від першого шлюбу — Альбрик II, нащадок герцога Сполето, — розглядав цей союз як загрозу. Скориставшись римською ворожістю до короля-«варвара» та його проблемної дружини, Альбрик очолив повстання. За підтримки народу він вигнав Гуго з Рима та ув’язнив власну матір, відправивши її до монастиря.

Що стосується Йоана XI, то його зведений брат вирішив не усувати його з посади. Натомість Альбрик обмежив його існування Латеранським палацом та перейняв усю світську владу над Римом і Церквою. Йоан XI залишався папою до своєї смерті в грудні 935 року — фактично не маючи жодного впливу на державні справи.

Лев VII — Папа без влади

У цьому контексті — повного підпорядкування папства світській владі — на початку 936 року престол св.Петра посів монах-бенедиктинець, який прийняв ім’я Лев VII. Це була духовна особа, знана своєю побожністю і відсутністю політичних амбіцій. Його обрання, ймовірно, Альбрик II схвалив як компроміс: папа мав виконувати релігійні функції, не втручаючись у державні справи.

Лев VII без спротиву погодився на цю домовленість. У документах він звертався до Альбрика як до «свого улюбленого духовного сина, славного князя й сенатора» — що чітко показувало, хто насправді правив Римом на той час.

Відновлення чернецтва й миру в Церкві

Попри брак політичної влади, Лев VII не був пасивним. Як бенедиктинець, він підтримував монастирську реформу, базовану на уставі абатства Клюні. Папа відбудував кілька монастирів у Лаціо, включаючи абатство св.Павла за стінами та Субіако. Хоча Альбрик II мав у цьому власні інтереси — монастирі контролювали навколишні землі, — дії Лева також мали духовні та дипломатичні наслідки.

Завдяки контактам із Клюні, папа Лев VII домігся примирення між Альбриком II та королем Гуго Арльським. Угода завершилася шлюбом дочки Гуго з Альбриком. Отак короткий понтифікат Лева VII приніс не лише релігійне оновлення, але й рідкісну для X століття стабільність та економічний розвиток у регіоні.

Папа тихий і шанований

Хоча папство повністю перебувало під контролем правителя Риму, Лев VII здобув повагу своїх сучасників. Поет і літописець Флодуард Реймський, який відвідав Папу Римського в Латерані, залишив нам зворушливий портрет Лева. Він назвав його «чистим духом» і «людиною ясного розуму», виразно смиренним та не прив’язаним до почестей, що випливали з такої посади.

За словами Флодуарда, Лев VII був папою, який «більше слухав, ніж говорив», і повністю присвячував себе молитві.

Він помер у 939 році, після трьох років тихого, але плідного понтифікату.

Хоча Лев VII був папою без реальної влади, та завдяки своєму духовному впливу, ініціативам щодо монастирської реформи та особистому смиренню він увійшов в історію як пастир істинний і шанований. Його понтифікат показує, що навіть у часи політичного безсилля Церква може бути простором для справжньої дії Святого Духа.

Переклад CREDO за: Каміль Дальмас, Aleteia