Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія».
Перша притча змальовує нам один із етапів події входження Ізраїля до Єгипту. Літній праведник зі всією челяддю і добром вирушає у незнайому землю, де чудом опинився його син Йосиф, якого Яків не очікував уже побачити живим. Він хоче перед смертю приголубити свою дитину, що її заздрісні брати продали у рабство. Яків вирушає з надією на те, що Йосиф не дасть його роду померти з голоду, який панував в Ханаанському краї. У Версавії він приносить жертву Богові, либонь, вагаючись чи можна йому покинути землю, обіцяну ще праотцю Авраамові. Господь, Бог його батька Ісаака, об'являється Ізраїлеві і запевнює, що Сам йтиме з ним до Єгипту, а згодом поверне його нащадків назад. Не маючи вже жодної тіні сумніву, старець Яків сміло вирушає назустріч великій землі фараонів, у якій Бог обіцяв виростити з нього великий народ.
Протягом двох десятків століть свого існування Церква, маючи за зразок праведного Ізраїля, повчає своїх духовних дітей кожен етап їхнього життя, кожну велику чи малу справу починати з молитви. Такий похвальний звичай не раз давав свої рясні плоди, про що може засвідчити, мабуть, кожен християнин, який на всяке розпочате ним добре діло ревно прикликав Боже благословення. Побожний український народ навіть окремою приказкою підкреслив його важливість, кажучи: без Бога – ні до порога. Так, наші предки славили Бога завжди: встаючи чи лягаючи, споживаючи їжу, беручись за працю, вирушаючи в дорогу тощо. Молитва та сповнення Божого закону були мірилом їхнього життя. Кличучи до Господа вдень і вночі, вони простували життєвою дорогою з певністю, що ніколи не зостануться самі – з ними завжди буде Бог. Сьогодні ми, дивлячись на історію нашого народу, бачимо, що не завжди ця дорога була гладкою і без вибоїн, але не можемо не зауважити щиру, синівську довіру наших предків до Всевишнього, котру вони берегли попри усі негаразди. Пророк Давид повчає нас: Милість же Господня від віку й до віку над тими, що Його бояться; і справедливість Його над дітьми дітей тих, що бережуть Його союз і про заповіді його пам’ятають, щоб їх виконувати (Пс 102 (103),17-18). Наслідуймо, отже, благочестя наших предків, щоб Божа благодать завжди була над нашою землею.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
