Коли Бог покликав Авраама з його землі, щоби зробити його батьком народу Завіту, Він сказав: «Я поблагословлю тебе і звеличу твоє ім’я, і ти будеш благословенням» (Бут 12,2). Благословення — це знак Божої згоди, Його «так» щодо створеного Ним. Якщо Бог благословляє Авраама, це означає, що Він перебуває з ним.
Але коли Господь робить Авраама самим благословенням — це вже означає, що Авраам і його народ стають Божим «так» для людства. Через них Бог прагне дарувати своєму створінню спасіння, благодать і життя в собі.
В Ісусі Христі ця обітниця досягає сповнення. Він не лише благословляє — Він і є благословенням, Божою Любов’ю. Саме це Боже благовоління й турботу про світ покликані виявляти священники своїм життям.
Коли священник благословляє, він передає любов Христа — ту, яка є втіхою, силою і надією для віруючих. Оскільки Христос об’явив свою любов на хресті й пролив там свою Кров, то й священник найчастіше благословляє знаком хреста. Той, хто приймає благословення, осіняє себе цим знаком, ставить себе під знамено спасіння і визнає свою віру в любов Божу, просячи зростати в ній.
Саме тому є глибоко змістовним звичай просити нововисвяченого священника про перше (приміційне) благословення. З одного боку, в цьому виражається віра в силу таїнства: ця людина — вибрана і перебуває в особливій близькості до Бога. Вона стає посередником, представником, заступником у Христі перед Отцем. А з іншого боку, це нагадування самому священникові: його головне завдання — бути благословенням для Божого люду, Церкви і світу.
Життя Церкви — це завжди свідчення великого Божого «так» цій землі. У жесті священника, який благословляє, ми розпізнаємо знак усього Євангелія: «Бог тебе любить — пролив за тебе Кров на хресті, щоб відкрити шлях до свого Царства». Якщо ти приймаєш Божу любов у хресті — ти сам стаєш благословенням для світу.
Читайте також:
Загальне священство вірян і священство рукоположення
Священство як таїнство
Священницьке служіння — розподіл ролей
Целібат священників
Священник як людина молитви
Підготував о. Григорій Рассоленко на підставі: о.Вінфрід Вермтер, «Священник з покликання»