Молитовник

Хресна Дорога «Рани, що приносять спасіння»

14 Квітня 2017, 15:00 3049

Страждання і хрест. Бог і я. Рани, що приносять спасіння.

Цю молитву опрацювала мама 8‑річної Асі, на підставі того, що пережила під час останніх місяців життя донечки, яка хворіла на рідкісну генетичну хворобу — мітохондріальний розлад. Дівчинка померла у травні 2014 р. Її життя, хвороба й відхід стали для батьків особливого роду реколекціями.

Вони прагнуть жертвувати цю Хресну Дорогу за всіх невиліковно хворих дітей, за їхніх батьків, опікунів та за всіх, хто їм допомагає. Роздуми — це свідчення життя і досвід виняткового єднання з жертвою Христа, через хрест страждання і хвороби коханої дитини; але це також прохання про молитву.

 

Господи Ісусе, мій Спасителю! Прагну в особистій молитві переживати і споглядати Твої страждання й смерть на Хресті. Цей Хрест є знаком Любові Бога до людини, знаком перемоги над гріхом і людськими слабкостями, знаком примирення і переміни людчьких сердець. У дусі цієї істини дай мені переживати ці роздуми.

 

Стояння І
Господь Ісус на смерть приречений

Поклоняємось Тобі, Господи Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
Бо Ти своїм хрестом і стражданнями відкупив світ.

Ми ще відчуваємо на собі запах лікарняних речовин. Мовчимо. У головах кружляють безумні думки і луною відбиваються слова лікаря: «Дитина хвора невиліковно, медицина нічого зробити не може, хвороба прогресує, перспектива сумна, прошу приготуватися до найгіршого…»

Смертний вирок?! Ми дивимося на нашу дитину — таку невинну, беззахисну, дивовижно спокійну… Вирок смерті?! Сльози течуть по щоці. Спротив! ми хочемо протестувати!.. Але відповідає тільки тиша, яку заглушує легке, спокійне посапування сонної дитини.

Господи Ісусе, допоможи нам прийняти те, що тяжке, що несправедливе… Ти добре знаєш почуття людей, безвинно засуджених на смерть, на страждання, на погорду, на відкинення… хоч і знаєш, що вони на це не заслужили… Нехай через наші руки також діється чудо спасіння.

Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

Розмова з дитиною

Я люблю тебе особливо, — каже Господь.
Ти — моя улюблена дитина.
Хоч інші бачать у тобі самі недоліки,
для Мене
ти — досконалість…
Твоя слабкість це твоя сила.
Кожен, хто би захотів,
може прийти до тебе
і черпати як із джерела.
Чому сюди так мало хто приходить?
Може, зі страху,
а може, від незнання,
що біля тебе
можуть зустріти Мене самого…
А Я з тобою постійно!

 

Стояння ІІ
Господь Ісус бере хрест на свої рамена

Поклоняємось Тобі, Господи Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
Бо Ти своїм хрестом і стражданнями відкупив світ.

Опіка над тяжко хворою дитиною — справа особливо тяжка й виснажлива. Кожний день — ритуал: ліки, вдягання, процедури медичні, реабілітаційні, доглядові. РУТИНА. Для одних — нудьга, а для нас — можливість упорядкувати справи, безпека для дитини… Немає часу на «спонтанність». Ночі чування, неспокій при інфекціях, увімкнена апаратура… Все, щоби допомогти, полегшити, забезпечити. Чування біля хворої дитини — це наш щоденний хрест, який ми несемо з усіх сил і з усією рішучістю.

Господи Ісусе, Ти без нарікань узяв на себе тягар хреста з любові до людини. Ми беремо на свої рамена тягар нашого хреста з любові до нашої дитини. Дай нам, Господи, відчувати Твою присутність у нашій боротьбі й додай нам сил.

Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

«Ти — знак»

Якщо Хрест це знак
любові Бога до людини,
то значить, ти, моя дитино, —
це знак, що Бог нас любить.
Тому ти
не є «нашим нещастям»,
ти — найбільший дар.
Не прокляття,
а благословення,
не кара,
а нагорода,
не тягар,
а надія,
яка не вмирає.

 

Стояння ІІІ
Господь Ісус падає вперше

Поклоняємось Тобі, Господи Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
Бо Ти своїм хрестом і стражданнями відкупив світ.

Остання ніч була критична. Організм дитини відмовився співпрацювати… Її перевезли у реанімацію, зробили трахеотомію, інтубували. Ми ревно молилися в шпитальній каплиці, аби Добрий Бог урятував нашу дитину. Час тягнувся немилосердно. Ми стали біля входу у відділення інтентивної терапії, очікуючи на відомості про стан здоров’я нашої маленької… Побачивши лікаря, виструнчилися. «Стан дуже тяжкий, але стабільний, великі неврологічні зміни… випишемо додому, але ви мусите знайти госпіс, який прийме опіку над дитиною…»

Шлунок стиснувся, серце закалатало. Що це все насправді означає? І що тепер?… Боже, допоможи!

Господи Ісусе, коли падаєш — це дуже болить. Втрачаєш якийсь контроль, рівновагу, з’являються перші рани — вони шалено печуть. Поступ хвороби — це наше велике падіння, але Ти, Ісусе, показав, що треба підвестися, обтруситися і йти далі. Бо ще довга дорога попереду.

Ми знайшли госпісову опіку для малої. Ми йдемо з Тобою далі дорогою спасіння.

Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

* * *

Хоч би куди,
хоч би де
я піду…
Ти будеш зі мною.
Коли я на щось чекаю,
коли мовчу,
коли співаю.
Коли молюся
і коли проклинаю,
від безсилля
обійняти Тебе.
Ти будеш зі мною
в маренних сонних,
у праці, спочинку,
коли сходить сонце
й коли воно зайде,
в обіймах коханих людей.
Я відчуваю Тебе в собі…
І маю подякувати Богу
за чудо Любові,
яка об’єднала
наші душі.
* * *

Я б хотіла тебе затримати,
та не зумію…
Я б хотіла тебе вилікувати,
але не осилю…
Я б хотіла, щоб ти була щасливою…
Я спробую…

 

Стояння IV
Господь Ісус зустрічає свою Матір

Поклоняємось Тобі, Господи Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
Бо Ти своїм хрестом і стражданнями відкупив світ.

У шпитальній залі панує ранковий рух. Група вбраних у біле людей підходить до ліжечка нашої хворої дитини. Обмінюються мудрими медичними термінами; з міміки їхніх облич видно загальне занепокоєння. До цього дослухається затиснута в куток мати, злякана, повна неспокою і тривоги за свою дитину; хоче щось запитати, з’ясувати, але ніхто її не слухає… вона ж не розуміється на медицині… але вона знає своє дитя! Мати завжди близько, вона інтуїтивно відчуває небезпеку, із вражаючою точністю вміє описати симптоми, що проявляються в її дитини. Тільки, на жаль, ніхто не запитує її думки, ніхто її навіть не слухає…

Мати, яка була близько свого Сина і йшла разом із Ним на Голготу, втіш матерів і татів, які беруть участь у стражданні своєї дитини, які співстраждають… почуй їхнє волання про допомогу посеред рецептів, паперів, бюрократії, байдужості…

Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

Моє материнство

Тисячі поцілунків, дотиків,
кожний на вагу золота,
єдиний,
безцінний,
останній…
Стільки ночей неспаних
у постійному чуванні й страху
перед тим, що має настати…
Тисячі сліз щастя й радості
Спільного буття разом…
І стільки ж само неспокою,
тривоги, непевності…
безпорадності.
Як на гойдалці,
підвішеній поміж небом і землею.

* * *

Викричи, мати, свій біль
неосяжний,
викинь із Серця
лавину суму.
Виплач сльози,
аж до сухості.
Стань у ніщо…
Переори своє серце,
аби заново
засіяти надію.
Нехай зерно видасть плід.
Нехай тебе піднімуть каскади спогадів,
що живуть у тобі
аж до вічності.
І живи
з серцем
потрісканим
переораним
люблячим.

 

Стояння V
Симон Киринеянин допомагає Ісусові нести хрест

Поклоняємось Тобі, Господи Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
Бо Ти своїм хрестом і стражданням відкупив світ.

Я хотіла сісти в автобус. Інвалідний візок важкий. Хвилину тому переді мною стояли люди, але тепер десь поділися. В останню мить я зловила погляд молодого чоловіка, ввічливо запитала, чи не міг би він мені допомогти. Він трохи змішався, але без слова вніс візок в автобус. Я подякувала з усмішкою, він усмінувся у відповідь. Позиція Симона пов’язана з проханням про допомогу. Таких прохань у хворобі дитини дуже багато. Ми стаємо залежними від інших, потребуємо допомоги й підтримки від батьків,братів і сестер, сусідів, колег, начальників на роботі, від священиків. Тягар хреста ставить нас у позицію приниженого, позбавленого власної гордості, вчить покори…

Господи Ісусе, Ти з вдячністю прийняв допомогу Симона з Киринеї і показав цим, що ми одне одному потрібні, аби нести хрести нашої буденності. За всіх Симонів, поставлених на нашій хресній дорозі, — дякуємо Тобі, Господи.

Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

«На день народження»

Благословляю твої руки, які безпорадно шукають чийогось дотику
— ось мої руки.
Благословляю твої ноги, які не зробили жодного кроку
— ось тобі мої.
Благословляю твої очі, то легко примружені, немовби змучені,
то широко, здивовано розплющені
— я бачу в них твою душу.
Благословляю твої вуста, які беззвучно ворушаться, ніби кажуть найніжніші слова
— я вимовлю їх за тебе.

 

Стояння VI
Вероніка витирає обличчя Ісусові

Поклоняємось Тобі, Господи Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
Бо Ти своїм хрестом і стражданням відкупив світ.

Відважні Вероніки готові служити у стражданні, нести полегшення й заспокоєння ран, підтримувати і допомагати. При ліжку хворої дитини зібралися незвичайні люди — люблячі бабусі, віддані лікарі й медсестри, симпатична терапевт, учителька з новими неймовірними ідеями ігор… Вони для нас як оаза в пустелі, їхня присутність — як сонце після довгих похмурих днів. Добро об’являється в людських жестах, словах і вчинках. Безкорисливість, спонтанність, чутливість — ось риси, які має відважна Вероніка. У госпісі є люди, яким не треба казати, що вони мають робити, — вони з любов’ю схиляються над нашими дітьми.

Господи Ісусе, Ти винагородив відвагу Вероніки, залишаючи відбиток свого Обличчя на її хустині. Просимо Тебе, винагороди тих, хто з такою відданістю супроводжує нас у цій боротьбі з хворобою. Нехай їхня праця буде належно оцінена людською вдячністю і дозрозичливістю.

Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

* * *

Чи це соромно — боятися?
Дозволити собі плакати?
Чи це гріх — мати сумніви?
Зрештою, я ж людина,
звичайна — з плоті й кості.
Хочу зануритися в жаль,
задурманити себе пилом розпачу.
В морі сліз душу викупати.
Викинути з серця муку.
Сказати уголос — це боляче,
а біль сильніший за мою волю.

 

Стояння VII
Друге падіння під хрестом

Поклоняємось Тобі, Господи Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
Бо Ти своїм хрестом і стражданням відкупив світ.

Неспані ночі, проблеми з годуванням, чергове запалення легень, гарячка, задуха… плюс щоденні проблеми кожного дня, які нас не обминають. Стрес, вимученість, депресія… Достатньо дрібниці, аби вибухнув скандал, з’явилися сльози розпачу й безпорадності, взаємні звинувачення, осуджування. Здається, що далі ми вже не витримаємо, тягар надто болючий, а падіння безнадійне. Але ж це тільки ознаки фізичної і психічної втоми… Якби не Ти, Боже, ми б не дали собі ради з цим усім.

Господи Ісусе, який встаєш після цього падіння, додай нам сил, аби ми, йдучи за Тобою, не сумнівалися в Твоїй присутності у нашому житті.

Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

«Розмова з матір’ю»

Я особливо люблю Тебе, — каже Господь. —
Я довірив тобі свій найцінніший скарб,
бо знав, що ти
заопікуєшся ним якнайкраще.
Чому?
Бо ти вмієш любити.
Кажеш, що не даси ради?
Не бійся…
Моїх сил тобі не забракне.

 

Стояння VIII
Господь Ісус утішає заплаканих жінок

Поклоняємось Тобі, Господи Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
Бо Ти своїм хрестом і стражданням відкупив світ.

Я вийшли з дитиною на прогулянку. Донечка тяжко дихала, кілька разів я мусила використати відсмоктувач, аби видалити слину, що утруднює дихання. Жінка, що проходила обік, почала нас жаліти, які то ми нещасливі, яка ця мала бідна, який то для мене клопіт… Жалощі, співчування, розжіненість — не про те йдеться Ісусові. Молоді дівчата, побачивши неповносправного хлопця на візочку, кинули — «нащо він живе?» Учитель із Назарета відповідає: «Аби ти міг удосконалюватися в любові». Парадокс у тому, що люди хврі, неповносправні потрібні світові, вони можуть навіть перемінити його у ліпший і красивіший. «Плачте над собою і вашими дітьми», — каже Ісус, а для Мене — перемінюйте свої серця і навертайтеся.

Господи Ісусе, навіть на тяжкій Хресній Дорозі Ти знайдеш час, аби сказати, як жити, аби жити щасливим, що в житті важливе, а що є тільки марнотою. Ти навчаєш нас мудрості хреста, в якій найважоивішою є Любов. Будь для нас джерелом цієї любові в наших сім’ях, особливо у сповненні нашого покликання опікуватися невиліковно хворою дитиною.

Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

«Прохання»

Мій біль це тільки мій біль.
Мій жаль це тільки мій жаль.
Мої сльози належать тільки мені.
Однак я
не самотній острів…
Тому… прошу
про дрібку співчуття,
пригорщу розуміння,
слово підкріплення,
про присутність, подібну до рятівного кола,
про любов. Яка нас перемінює
і загоює гіркоту страждання.

 

Стояння ІХ
Третє падіння під хрестом

Поклоняємось Тобі, Господи Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
Бо Ти своїм хрестом і стражданням відкупив світ.

Був передсвятковий час. У магазинах панувала загальна шопінгова гарячка. Я залишила хвору дитину під опікою бабусі, мені треба було зробити швидкі покупки у м’ясній крамниці. Черга була довга, як на той час. Я старался зберігати спокій, але за годину вже рознервувалася, треба дати дитині їжу, ліки… Продавчиня, яка знала нашу ситуацію (якось на прогулянці я заходила до цієї крамниці з візочком), побачила мене в черзі й попросила підійти. Я почувалася зніченою, але була їй страшенно вдячна за цей жест доброзичливості й розуміння. Трохи завагалася, але насправді то не мала іншого виходу, мусила спокристатия цією пропозицією. Розгнівана черга почала кричати й нарікати. Продавчиня почала пояснювати, що там хвора дитина, мені стало погано і страшенно прикро, за спиною я чула висміювання, на собі відчувала погляди погорди, а все це — за шматок шинки. Брак розуміння болить жорстоко, ми програємо у боротьбі з людським егоїзмом. «А що нам до того, що в неї хвора дитина?»… ну і справді, кого це стосується — окрім Тебе, Господи Ісусе. Ти падав від змученості, а може, хтось Тебе штовхав, хотів зробити неприємно… Проблеми в черзі, у лікаря, в аптеці, у владних кабінетах… Кожний бачить хвору дитину, чує її тяжке дихання, але відводить погляд і вдає, ніби все в порядку. Людська байдужість, холодність робить так, що сил бракне, і падіння стає болючим, бо ми втрачаємо віру в іншу людину…

Господи, попри свою величезну змученість Ти встаєш і з цього падіння. Просимо Тебе, допоможи нам простити і заново повірити в добро людських сердець.

Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

* * *

«Мені цього досить…»
Кажу: Прагну! — а Ти подаєш мені воду життя.
Шепочу: Не маю сил — а Ти підносиш мене
і провадиш на води тихі, де можу спочити.
Кричу: Не дам ради! — а Ти торкаєшся мене своєю Божою рукою
і розпалюєш пломінь любові,
яким я хочу ділитися з іншими…

 

Стояння Х
З Господа Ісуса знімають шати

Поклоняємось Тобі, Господи Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
Бо Ти своїм хрестом і стражданням відкупив світ.

Невиліковно хвора дитина нічим не нагадує привабливого малюка з теоевізійних реклам. Нерідко це спотворене, деформоване тіло, скалічене — трубка в горлі, в дивоті, неврологічні зміни викликають неконтрольовані рухи, дистонію, судоми, з кутика рота тече слина… Оголена людина! Є люди, які, побачивши хвору дитину, відводять погляд, кажучи, що вони надто чутливі… Дивитися очима любові означає вміти піднестися понад це тимчасове прикриття людської тілесності, красивої завжди до якогось часу, і побачити особу, глибину людини, длитя Боже, храм Святого Духа… Щодня батьки з великою турботою схиляються над цим скаліченим тілом — щоденний туалет, реабілітаційні вправи, догляд, масажі… Все для того, аби надати малому пацієнтові найкращий комфорт, полегшити страждання, зробити приємно…

Господи Ісусе, з якого зняли шати, — споглядаємо Твоє святе зранене тіло. Воно прекрасне.

Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

* * *

Ніч до тебе така добра…
Засинаєш, а разом з тобою і я лягаю
кожною частинкою твого тіла.
Лагідна і спокійна, ти лягаєш в обійми Морфея.
Рівномірне дихання заспокоює тебе й мене…
Як прижмно дивитися на сонну дитину.
Спокійну і безпечну.
Не зв’язану власним тілом.
Я вживляюсь у тебе…
Ти пахнеш біквітом.
Я може, я спю разом із тобою…
Втихомирюю в собі неспокої цілого дня.
Спрагнена чуда, марю, що завтра ти будеш здорова…
Якби ж сон міг забрати у тебе всі дефекти,
що криються у твоїх клітинах!
Спи спокійно…
Коли настане завтра,
ми все почнемо спочатку.

 

Стояння ХІ
Господа Ісуса прибито до хреста

Поклоняємось Тобі, Господи Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
Бо Ти своїм хрестом і стражданням відкупив світ.

Прибиті до ліжок, до інвалідних візків, до респіратора… слабкі, безборонні, віддані на милість найближчих. Дивлюся, Господи, на Твій хрест і на мою дитину, й помічаю незвичайну схожість — невинність, піддана тортурам страждань і болю… Найбільше страждає батьківське серце, коли нічого не можеш зробити. Безпорадність пригнічує і болить, як цвяхи, вбиті у Твої руки. Я дивлюся на біль моєї дитини й не можу нічого зробити. Витираю сльози, що котяться з куточка ока, ніжно гладжу сповнене болю тіло і з жалем бачу, що навіть цей дотик завдає йому болю. Дотик любові болить, бо переповнилась чаша страждання…

Ісусе, прибитий до хреста, дозволь мені розіп’ястися з Тобою… я не можу бездіяльно стояти й дивитися, як моя дитина страждає… Змилуйся над нами у годину випробувань!

Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

«Для Мартинки»

Затримаю тебе у промінчиках весняного сонця,
яке вранці бешкетно вривається у мою кімнату.
Затримаю тебе у подуві вітру,
в легких доторках,
тріпотінні зелених галузок щойно розквітлих дерев.
Запам’ятаю тебе у безкраї морського горизонту
і в гірському поважному краєвиді.
Запам’ятаю тебе у квіточці маргаритки,
в тиші світанку, в сонності ночі.
Викарбую тебе на своєму серці
краплями дощу,
які спливають по щоках.

 

Стояння ХІІ
Господь Ісус помирає на хресті

Поклоняємось Тобі, Господи Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
Бо Ти своїм хрестом і стражданням відкупив світ.

У госпісі борються за життя дитини до кінця, попри безнадію, безпорадність медицини, «виривають» її з лап смерті, аби зрештою дозволити їй відійти — з гідністю Дитини Божої. Для одних смерть приходить зненацька, нагло, для інших це довгі години й навіть дні конання. Таємниця смерті… Для матері й батька, які прощаються зі своєю дитиною, це шалений біль фізичний і психічний, що роздирає душу. Сльози течуть по щоках, тиша… хтось гучним шепотом мовить слова молитви: «Молися за нас… нині і в годину смерті нашої…» Ще хтось починає співати релігійну пісню або улюблену колискову дитини… хоче приголубити до сну вічного… І ще треба підкрутити апаратуру, аби заглушити хрипи, що востаннє вириваються з маленького тільця…

Ісусе, який помираєш на хресті заради нашого спасіння, прийми до Твого Царства наших вмираючих дітей. Господи, згадай нас, які оплакуємо їхній відхід… разом із ними помирає частина нас самих.

Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

* * *

Вже пора…
Пора на любов.
Поки тут, поки зараз
Ми ще разом,
ще є час.
Час на любов.
Я можу тішитись нею разом з тобою.
Те, що було, зникло у безмежності.
Те, що перед нами, нікому не знане.
Тільки те, що діється зараз,
може оживити надію.
Навіщо втрачати, якщо можна помножувати.
Навіщо плакати, якщо можна сміятися.
Тільки те, що відбувається просто зараз,
істинне щастя
може нам дати.

 

Стояння ХІІІ
Тіло Ісуса віддають на руки Марії

Поклоняємось Тобі, Господи Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
Бо Ти своїм хрестом і стражданням відкупив світ.

Останні обійми. Моя дитина така дивно бліда… не реагує на мою ніжність… її тіло несвідомо піддається останнім клопотам. Востаннє одягти, розчесати, погладити, востаннє обійняти… таку холодну… а ще улюблений плед та іграшка. Приготування до розлуки… останньої. Остаточної. Це страшенно тяжко… і болить.

Мати, яка прощаєшся з возлюблоеним Сином, утіш серця матерів та батьків, які страждають після втрати своєї дитини.

Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

* * *

Я могла тебе мати, хоч ненадовго.
Я могла тебе обіймати і ніжно шепотіти,
що люблю… знаю… і дякую…
Я могла танцювати з тобою вальс,
Могла зав’язати хвостика ззаду.
Дякую… за все дякую.
Я могла поспішно кип’ятити молоко,
аби знову сісти біля тебе з усмішкою.
Дякую… дуже дякую.

 

Стояння XIV
Господа Ісуса покладено до гробу

Поклоняємось Тобі, Господи Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
Бо Ти своїм хрестом і стражданням відкупив світ.

Учинок милосердя щодо тіла — померлого поховати. Довкола білої труни стоїть найближча родина, друзі, медперсонал, знайомі. Батьки стоять найближче… то їхнє останнє прощання з дитям, яке наповнювало собою весь їхній світ, яке давало більше, ніж могло отримати… Стоїть тиша, гідна, а для людини віруючої — не безнадійна. Молитва священика нагадує про надію воскресіння. Сповнилося… Божий план спасіння сповнюється на наших очах. При цій білій труні ми бачимо трохи чіткіше, що є нашим призначенням, що є нашою метою: СПАСІННЯ. Наша дитина вже перебуває з Тобою, Господи…

Просимо Тебе, більше ніжбудь-коли, — додай нам віри у Твоє Воскресіння, обдаруй Надію на зустріч із Тобою і з тими, з ким зараз ми мусимо попрощатися.

Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

«Метелик»

Ще недавно солодко спав,
коли ясний промінчик надію влив,
опустив теплу Божу долоню.
Ти дав себе втягнути у хід життя.
Завжди до сонця,
ніколи в тінь.

Барвами веселки мінився,
підхоплений танцем, захоплений,
кружляв у сяйві нестримно,
ніби в цьому танці мусив поспішати,
ніби цим життям хотів натішитися.
Потім відлетів у безкраю даль.
Ще тривають його чари,
залишився тільки жаль,
що це надто швидко, що це надто рано.

* * *

Коли помирає дитина,
у небі ангельські хори
влаштовують концерт небесний.
Усі дзвони й дзвіночки,
арфи і лютні бринять
якнайніжнішими звуками.
Ангельський дзвін
сповіщає велику радість:
«Паломник прийшов до своєї вітчични!»
Радість така величезна,
що звуки всіх арф і дзвіночків
пробивають небесний купол і досягають землі.
Тремтять серця тих, хтоїх чує.
Вони спиняються на бігу
і слухають голос, немовби з самого Неба:
«Прагну Твого Спасіння».

Переклад CREDO за матеріалами: Stacja7

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity