Під таким гаслом у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї в п’ятницю, 12 травня, відбувся науковий семінар і презентація виставки, організованої у рамках реалізації постанови Верховної ради України 125-ій річниці народження Верховного архиєпископа Української Греко-Католицької Церкви Йосипа Сліпого.
Організаторами заходу виступили Київська архиєпархія УГКЦ, Інститут історії Церкви Українського католицького університету та Вінницький обласний краєзнавчий музей.
Серед почесних гостей семінару були Протосинкел Київської архиєпархії Йосип Мілян, який нині перебуває з душпастирським візитом на Вінничині, голова Вінницької ОДА Валерій Коровій, голова обласної Ради Анатолій Олійник та заступник міського голови Галина Якубович.
Вітаючи учасників владика Йосип сказав, зокрема, що в той, час як ми прикладаємо усіх зусиль, «щоби щось мати і кимось бути, таких велетнів духа, яким був Йосип Сліпий, нині треба шукати, як Діоген зі свічкою. Ми можемо захоплюватись його прикладом, але ним потрібно не тільки захоплюватись – його треба наслідувати». І це, за словами владики, стосується всіх нас, незалежно, де ми живемо і яку віру сповідуємо, оскільки любов до Бога і ближнього, відданість Господу Ісусу Христу, патріотизм, «не мають ні конфесійних меж, ні регіональних кордонів».
«Постать Блаженнішого Патріарха Йосипа Сліпого обіймає чільне місце в українській історії, в історії нашої державності, боротьби за неї», – сказав у своєму вітальному слові голова обласної Ради Анатолій Олійник. Пан Анатолій підкреслив, що нині «дуже важливо знати свою історію, яку від нас ховали та залізом витравлювали все українське». Тому назва семінару «Бути собою», на його думку, дуже актуальна, оскільки «багато поколінь виросли у режимі, коли говорили одне, робили друге, а думали третє. І бути собою було дуже важко. Але такі постаті як Патріарх Йосип сліпий є дороговказом того, як потрібно жити і служити своєму народові».
Надзвичайно цікавої була доповідь президента інституту екуменічних студій УКУ отця-доктора Івана Дацько. Власне, це не була доповідь у стислому розумінні цього слова. Це були, скоріше, спогади, адже о. Іван знав Йосипа Сліпого особисто. Вони працювали разом 15 років у Римі, 8 з них о. Іван був його секретарем. Розповідаючи про життя великого українця і пастиря Церкви, о. Іван підкреслював, що з самого дитинства він зростав в атмосфері віри: віри в Бога, віри в науку і віри в свій народ. І саме завдяки цій вірі, закладеній йому з самого дитинства, він став тим, ким він став.
Роки життя владики Йосипа після його звільнення і виїзду з СРСР, за словами о. Івана, були дуже динамічними і надзвичайно насиченими. Це були роки самовідданої праці, самовідданого служіння Церкві, українському народу. За 21 рік він видав понад 200 наукових праць з різних галузей богословської науки. І, як стверджує о. Іван, саме він спинив процес асиміляції українців у діаспорі: «Нам, українцям у діаспорі, він завжди казав: Народе український,будь собою! Рідної крові і кості відрікатися не можна!» Слова великого сина українського народу не розходились з його практичними справами: адже саме йому належить заслуга створення Українського католицького університету в Римі, будівництва там же, у «вічному місті», собору св. Софії і поруч з ним – пам’ятника Тарасу Шевченку, він багато їздив по різних країнах, зустрічаючись із розпорошеними по світу земляками, щоб підтримати і згуртовувати їх, щоб допомогти їм не втратити почуття власного коріння.
Отець Іван також підкреслив, що владика Сліпий був палким прибічником єдності Церков. Тому слова «католицький» і «православний» він ніколи не вживав у протиставленні. «Це не ми розділились, це нас вороги розділили», – часто повторював він, а звертаючись до православних ієрархів казав: «Я такий же православний, як і ви – католики».
Інший доповідач, науковий співробітник Патріаршого центру о. Тарас Бублик, назвав діяльність патріарха Йосипа Сліпого «інформаційной війною», яку він вів, відстоюючи права віруючих. І ця «інформаційна війна» була спрямованою на те, щоб довести, що попри офіційну заборону, попри те, що вона змушена перебувати у підпіллі, Українська Греко-Католицька Церква існує. Що Львівський псевдособор 1946 року не мав ніякої ні юридичної, ні канонічної сили: отже Українська Греко-Католицька Церква ніколи не оголошувала ні про саморозпуск, ні про самоліквідацію. Йосип Сліпий не припиняв спроб відвідати Україну, але кожного разу радянське посольство йому відмовляло. Він також намагався встановити контакти з вірними за «залізною завісою», і саме тому його називали «голосом мовчазної Церкви».
Семінар і презентація виставки відбулись напередодні 100-річниці Фатімських об’явлень. Торкаючись цієї дати, владика Йосип сказав, відповідаючи на питання CREDO: «Завтра Святіший Отець Франциск молитиметься у Фатімі. Завтра ми, в єдності з усіма католиками, молитимемось у вінницькому храмі Покрова Пресвятої Богородиці. Одне з ключових завдання, які отримала Церква під час Фатімських об’явлень – молитись за навернення Росії. Це завдання для всіх нас, християн, а особливо – для слов’ян, для українців. Наші стосунки з цією, сусідньою з нами державою складаються, як самі бачимо, не найкращим чином. Тому будемо дякувати Пресвятій Богородиці за її опіку над нами. Адже, якщо говорити про мир на Сході: мілітарно ми ще не готові, щоб дати відсіч озброєній агресії; політично, на рівні глобального політикуму – бачимо, що тут зусилля ні у норманському, ні у мінському, ні у якомусь іншому форматі не дають бажаних наслідків. Залишається тільки одна надія – на Бога. Якщо Бог нам не допоможе – не допоможе ніхто. І, мені здається, це найкраще розуміють ті наші хлопці, котрі нині стоять на передовій. Нашу країну оберігає невидима сила і покров – це віра і Покров Пресвятої Богородиці».
Перед учасниками семінару виступили юні вихованці дитячої школи мистецтв «Вишенька», серед них – старша донька протопресвітера Вінницького протопресвітерства УГКЦ о. Миколи Дуркальця Оля.
По закінченні усі присутні мали можливість оглянути виставку, 10 стендів якої, підготовлені Інститутом історії Церкви Українського католицького університету, висвітлюють життєвий шлях і подвижницьку діяльність цього великого мужа віри, для якого, за його ж словами, «після Бога першенство мала любов до Батьківщини».
фінансово.
Щиро дякуємо!
