Вампіри завжди мали дивні стосунки з Католицькою Церквою. Освячена вода, розп’яття і Євхаристія завжди вважалися ефективною зброєю проти легендарних демонічних істот, але у 1990-х роках тенденція почала змінюватися.
У серіалі «Баффі — винищувачка вампірів» з’явився персонаж Ангела — вампіра, що має душу, — а вампір-лиходій Спайк закохався в Баффі ще до того, як повернув свою душу. Сама Баффі перестала носити натільний хрест невдовзі після закінчення школи.
«Хороші вампіри» сягнули піку у 2000-х роках, коли серія фільмів «Сутінки» показала кохання між вампіром і людською дівчиною.
Здавалося, що католицькі атрибути міфології про злих кровопивць зникли назавжди. Та одна католицька монахиня сподівається повернути вампірів на належне місце, однак у сучасній інтерпретації. Для цього сестра Еллісон Реджіна Ґліот з Конгрегації Дочок святого Павла написала книжку «Прокляття, яке він обрав».
Сестра каже, що ідея виникла у неї під час «дуже безглуздих гіпотетичних балачок» у Католицькому університеті Америки, коли вона спілкувалася з місцевими «теологічними ботанами».
«Це були гіпотетичні розмови на кшталт: якщо Євхаристія — істинні Тіло і Кров Христа, а вампіри живляться кров’ю, що станеться, коли X, Y і Z…» — розповіла монахиня у коментарі Crux.
Сестра Еллісон каже, що коли була постуланкою, то якось спитала Бога у молитві, що має робити під час Адвенту.
«Ісус запропонував мені написати роман про вампірів, заснований на моїх багаторічних богословських роздумах про зв’язок між вампірами та теологією», — каже черниця.
Її книжка розповідає про віруючу дівчину-підлітка Елізабет, яка стикається зі змінами, переживає горе і дорослішає. Коли вона зустрічає вампіра, який відмовляється харчуватися кров’ю і приховує своє мученицьке минуле, її життя вплітається у надприродний конфлікт. Герої мусять шукати притулку у Католицькій Церкві, і реальність зла, благодаті та присутності Христа в Євхаристії стає чимось більшим, ніж просто доктриною — це стає їхньою єдиною надією.
«Це історія про те, як я, звичайна жива людина, потрапила у світ, настільки далекий від мене, що я мала би померти. Але я не померла. Все це завдяки Божій благодаті — і зусиллям одного вампіра», — говорить сама героїня книжки.
Сестра Еллісон каже, що її книга базується на передумові: «Що, коли буття практикуючим католиком може врятувати ваше життя під час зустрічі з голодним вампіром?»
«Це певною мірою історія про їхню подорож, але і про спроби зрозуміти, що все це означає, і що означає бути хорошою людиною чи взагалі бути людиною? — розповідає монахиня. — Героїня намагається зрозуміти, що їй робити зі своїм життям. Вона має досить міцні стосунки з Богом і вірою, але в неї точно є питання, яких вона не зауважує, або ж не хоче зауважувати».
За її словами, персонаж на ім’я Крістофер не дуже добре дає собі ради у ролі вампіра, оскільки має сумніви та муки сумління щодо деяких своїх виборів і зла, яке він прийняв.
Сестра Еллісон також підкреслює, що молодь цікавиться книжками у жанрі фентезі і фантастики, оскільки саме тоді починає самостійно досліджувати віру, а не просто наслідувати те, чого навчили у родині: «Це також і час, коли багато хто відпадає від віри, але водночас молодь замислюється над серйозними питаннями: що насправді означає моє життя? Чому я тут? Ким я хочу стати? Що я хочу робити зі своїм життям? Їх також цікавлять фундаментальні питання світобудови і буття».
Наголошуючи, що фентезі і фантастика пронизують всю нашу культуру, черниця говорить: «Захоплення окультними і невидимими реальностями у будь-якій формі, чи то через інтерес до фентезійного стилю оповіді з міфологічними істотами, чи то інтерес до чарів і чаклунства, сьогодні дуже поширене. На мою думку, це часто вказує на пошук істини, на інтуїцію, що у світі є щось більше, ніж ми можемо бачити на матеріальному рівні, на бажання зрозуміти це або торкнутися цього у різний спосіб. Це глибші та більші прагнення наших сердець, які не вписуються у звичайний шкільний розклад чи робочий день з дев’ятої до шостої».
«Як католики, ми віримо у невидимі, духовні реальності, як-от у те, що Бог створив усе видиме і невидиме, — каже сестра Еллісон. — Ми віримо у реальність ангелів та демонів, і у те, що зроблений нами вибір впливає не лише на те, що ми бачимо перед собою, а й має надприродну, вічну вагу».
Монахиня наголошує, що її книжка — це вигадка, бо вампіри не реальні, але теми, які вона досліджує: віра, Бог, Церква і виклики, з якими стикаються її персонажі, дуже реальні. «Навіть те, як створені вампіри, відповідно до описаної мною світобудови, має на меті відобразити справжню природу того, як зло діє у світі та у нашому житті, і як ми можемо з ним взаємодіяти», — каже вона.
Відповідаючи на запитання, як її чернецтво вплинуло на письменство, сестра Еллісон каже, що без першого не було би другого.
«Чесно кажучи, велика частина натхнення для моїх історій дуже міцно пов’язана з моїми стосунками з Богом і речами, про які я молюся», — зізнається вона.
фінансово.
Щиро дякуємо!
