Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 19 травня
Свято відновлення храму, яке згадується в цьому уривку, походить із часів Юди Макавея. Скидається на те, що ця згадка в цьому випадку не< має вагомого значення. Євангеліст охоче вказує у своїх розповідях на місця і час, в яких діяв Ісус.
З тексту зрозуміло, що між юдеями не було одностайності щодо проповіді Ісуса. Одні казали, що Він має злого духа, інші заперечували, кажучи, що не може мати злого духа той, хто відкриває очі сліпим (мабуть, маючи на увазі сліпонародженого чоловіка, про зцілення якого мова у попередньому розділі, див. Йн 9, 1‑38).
Перед нашими очима постає різкий контраст між тими, які прийняли Слово Ісуса, і тими, які цьому противляться. Ісус сам називає одних своїми, а про інших говорить, що вони не з Його овець. Кількома рядками вище Він говорить про себе як про доброго пастиря, який входить дверима, тобто є очікуваним, віддає життя за своїх овець, якого вони впізнають вже за самим Його голосом, слухають, і за яким ідуть слідом. Цим самим Ісус дає зрозуміти юдеям, які вимагають від Нього чіткого підтвердження Його месіанства, що вони Його так і не впізнали, незважаючи на численні чуда, які Він в ім’я Свого Отця вчинив серед них. Вони, отже, не з Його овець, бо, бачачи Його, — не впізнають, а чуючи Його голос — не йдуть за Ним.
Щоб стати для Ісуса своїм, важко бути щодня байдужим до спроб помічати у власному житті Його діла. Це не завжди явні чуда. Найчастіше це звичайні буденні події, а часом навіть і болючий досвід, які стають для нас нагодою заглянути глибше у своє серце, пізнати голос Христа і піти за Ним, щоб кожного дня ставати для Нього все більше і більше своїми і щоб ніхто ніколи не зміг вихопити нас із Його руки.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
