Двері спасіння

Роздуми до Слова Божого на IV неділю Великодня

Я – двері. Хто ввійде крізь мене – спасеться.(Йн 10, 9)

В світі, що був сучасний Ісусу Христу, брама (в інших перекладах вживається саме слово брама, а не двері) відігравала дуже важливу роль, особливо, якщо це була брама міста. Брама служила тогочасним пунктом митного і паспортного контролю: коли приходили до міста, то мусіли пройти через браму і якщо мали якійсь товар, то мали сплатити податок. В брамі затримували небажаних для цього міста людей, тобто тих людей що представляли загрозу безпеці і спокою городян і цілого міста.

Брама служила таким собі фільтром, який захищає місто. Хоча в притчі, представленій в сьогоднішньому Євангелії йдеться про браму до вівчарні, але роль її подібна. Брама для вівчаря має значення контролю, коли через браму заганяють овець, то цю браму роблять часто такою, щоб одночасно могла пройти лише одна тварина, таким чином можна їх перерахувати, а також кожну окремо побачити, чи часом вона не поранилась тернями на пасовиську і чи не кульгає, чи не потребує якоїсь особливої опіки…

Вівчарня – це перед усім образ Царства Небесного але також і Церкви, яка є спільнотою віруючих, і яку пасе Єдиний Пастир Ісус Христос. Кожного з нас Христос знає по імені, знає всі наші болячки, духовні і фізичні, на кожного з нас дивиться з любов’ю, коли ми проходимо через Нього, подібно як пастир рахує і доглядає своїх овець, що проходять крізь браму. Овечка може і не завжди свідома, що пастир на неї дивиться, вона бачить лише те, що робиться у неї під ногами. Подібно і ми не завжди свідомі цього сповненого любові погляду Нашого Пастиря, який дивиться в наше серце, бачить кожну нашу проблему і біль, а якщо треба відразу приходить нам на допомогу. Ми цього не зауважуємо, бо дивимося лише на землю, тобто на те, що нас оточує, дивимось на земні проблеми і земне життя.