Христос як втілення Блаженств

Роздуми над Словом Божим на понеділок X Звичайного тижня, рік І

Блаженства з Нагірної проповіді — це заповіді, які треба виконувати з великими стараннями. «Блаженні» біблійною мовою означає «щасливі», ті, хто оточений Божим благословенням і живе під Його опікою. Блаженства Христа проголошують щастя, обіцяють нам дати вже зараз життя у Божій присутності. Водночас вони ставлять нас на шляху до осягнення ще повнішої радості.

Наше життя на землі часто виглядає вельми далеким від того щастя, в якому перебуває Бог. Тому, хоч ми часто не приймаємо істини блаженств, говоримо, що вони як недосяжна гора, на яку ми, бідненькі, видертися неспроможні. Тим часом Ісус проголошує не те, що ми самі мусимо сходити на гору блаженств, а те, що Він сам зійшов до нас із висот Божої щасливості й оселився з нами у нашій «юдолі сліз».

Христос, живучи на землі як людина, не втратив свого Божественного щастя, оскільки щастям є перебувати у Божій присутності, а Син Божий був завжди з’єднаний зі своїм Отцем. Тому це сам Христос на землі був першим втіленням блаженств: Він був убогий духом, чиє було Царство Небесне; Він був тихим, який успадкував землю; був засмученим, якого Отець утішив, і так далі. В такий спосіб Ісус показав, що жодне страждання, жодна потреба, жоден брак, якого Він зазнав на землі, не могли Його відлучити від любові Бога. Те ж саме Він зробив можливим для нас.

Гора Блаженств не залишається для нас неприступною: сама ця гора зійшла на землю, аби нас винести на свою вершину.