Надзвичайна історія — свідчення священика-францисканця Абуни Нірвана з Іраку.
Абуна Нірван — францисканець з Іраку. Він вивчав медицину, перш ніж вирішив присвятити себе Богу в Ордені Братів Менших. 2004 року його скерували у Святу Землю, до сестер Домініканок Святого Розарію. Це згромадження заснувала Марія Альфонсина Гаттас (палестинська черниця, канонізована 2015 року). Відтоді він завжди носив із собою часточку мощів засновниці й розарій, на якому вона молилася за життя.
2009 року, після того, як папа Бенедикт XVI підтвердив чудо для беатифікації черниці, потрібно було провести ексгумацію тіла. Лікаря для цієї процедури призначає помісний єпископ, і саме він доручив отцю Абуні Нірвану, як лікарю за освітою, зробити це і скласти медичний висновок.
За два роки до цього сталась неймовірна подія, про яку розповів у своєму блозі о. Сантьяго Кемада.
Ця історія трапилася 14 липня 2007 року. Отець Абуна відправився до Іраку, щоб відвідати рідних. Він їхав таксі, узятим на сирійському кордоні. Про це він сам сказав у проповіді під час Святої Меси в Бет Ялла:
— У той час я не міг відправитися до своєї сім’ї на літаку. Це було заборонено. Єдиним засобом пересування був автомобіль. План полягав у тому, щоб прибути до Багдада і відправитися звідти до Мосула, де жили мої батьки.
Водій побоювався через ситуацію в Іраку в той період. Одна сім’я — чоловік із дружиною та дворічною донечкою — запитали, чи можуть поїхати з нами. Таксист передав мені їхнє прохання, і я не заперечував. Вони були мусульмани. Водій був християнин. Він сказав їм, що в машині є місце, і вони можуть поїхати з нами. Ми зупинилися на заправці, і ще один молодий мусульманин запитав, чи може поїхати до Мосула з нами. У машині ще було місце, тому ми прийняли і його.
Прикордонний пункт між Йорданією та Іраком зачиняють на ніч. Коли сонце зійшло, проїзд відкрили, і 50 або 60 машин вишикувалися в лінію; всі рухалися повільно.
Ми, повні рішучості, продовжили поїздку. Десь за годину під’їхали до контрольно-пропускного пункту. Ми зупинилися і приготували паспорти. Водій сказав: «Я боюся цієї групи». Раніше це було військовий КПП, але члени ісламістської терористичної організації вбили солдатів і взяли контроль над цим місцем.
Коли ми під’їхали, вони попросили наші паспорти і зажадали, щоб ми вийшли з машини. Забрали наші паспорти з собою в офіс. Потім один чоловік повернувся і сказав мені: «Священику, нам доведеться провести невелике розслідування. Пройдіть в офіс». «Добре, — відповів я, — якщо це необхідно, ходімо». Ми йшли приблизно чверть години, поки не дісталися барака, на який нам вказали.
Коли ми підійшли, нам назустріч вийшли двоє людей із закритими обличчями. В одного з них була камера в одній руці та ніж в іншій. У другого була борода і в руці він тримав Коран. Вони підійшли до нас, і один з них запитав мене: «Священику, звідки ви?» Я сказав, що приїхав із Йорданії. Потім він запитав водія. Потім повернувся до хлопця, який їхав з нами, схопив його ззаду за руки і вбив ножем. Вони зв’язали мені руки і сказали: «Священику, ми записуємо все це для Аль-Джазіри. Ви хочете щось сказати? Будь ласка, не більше хвилини». Я сказав: «Ні, я тільки хочу помолитися». Вони дали мені хвилину, щоб помолитися.
Потім чоловік штовхнув мене, змусивши встати навколішки, і сказав: «Ти священик; заборонено, щоб твоя кров торкалася землі — це було би святотатством». Він пішов узяти відро і повернувся, щоб убити мене. Я не пам’ятаю, які молитви я підносив у ту мить. Я дуже злякався і подумки звернувся до сестри Марії Альфонсини: «Не випадково я ношу тебе з собою. Якщо Господь бажає забрати мене молодим — я готовий; але якщо це не так, прошу тебе, нехай ніхто більше не помре».
Він обхопив мою голову рукою і підніс ножа. Трохи помовчавши, він сказав: «Хто ти?» Я відповів: «Я монах». Він запитав: «Чому я не можу опустити ніж? Хто ти?» Потім, не давши мені часу відповісти, він сказав: «Священику, повертайтеся до машини, ви та інші». І ми пішли до машини.
З тієї хвилини я перестав боятися смерті. Я знаю, що колись помру; але тепер я розумію, що це буде лише тоді, коли захоче Бог. Відтоді я не боюся нікого і нічого. Те, що станеться зі мною, буде з волі Бога, і Він дасть мені сили прийняти Його Хрест. Важливо мати віру. Бог піклується про тих, хто вірить у Нього.
За матеріалами: Slovo Today
фінансово.
Щиро дякуємо!
