Серце самарянина

Роздуми до Слова Божого на понеділок ХХVІІ звичайного тижня, рік І

Законовчитель знав відповідь на своє питання, яке поставив Ісусу Христу: «Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?». Запитуючи Ісуса він, можливо, вже радів з того, що своїми додатковими питаннями заведе Ісуса з Назарету в глухий кут, адже той, Син теслі аж ніяк не міг прочитати стільки книжок, порозмовляти із стількома вчителями, як він — досвідчений вчитель Мойсеєвого Закону.

Ісус у відповідь скеровуючи увагу на закон Мойсея, та не залишається на сухих викладках і філософських роздумах на цю тему, а переходить до того, що законовчитель мав знати і чим мав жити, наводячи притчу про милосердного самарянина, відкривши таким чином слухачам глибинний сенс закону.

Закон Божий глибоко прописаний в наших серцях, в нашому сумлінні. Господь через Мойсея дав нам заповіді, бо часто нам важко почути голос сумління, а вони (заповіді Божі) являються орієнтирами, за якими ми можемо не втратити чуйності нашого серця на Голос Бога в ньому. Що відрізняє левіта та  священика від самарянина, який проходив тією самою дорогою? З одного боку — і левіт і священик дуже добре знають закон Мойсея, можливо навіть щоденно чують або читають написане Слово Боже, а самарянин — ні. Проте самарянин слухняний голосу свого сумління, чує голос свого серця, (див Лк 10,33), не заглушив сумління сотнею додаткових приписів і тому виконує суть Закону Божого – вчинок милосердя…