Греко-католицький календар
Преп. Марії Єгипетської
Літургія не правиться
Іс 8, 13- 9, 7
13 Господа сил — Його шануйте як святого; Його ви маєте боятися, перед Ним маєте тремтіти! 14 Він — камінь спотикання і скеля падіння для обох домів Ізрáїля; Він — сіть і пастка на мешканців Єрусалиму. 15 Багато з них спотикнеться, впаде й розіб’ється, заплутається в сіті й упіймається. 16 Я заховаю це свідчення, я запечатаю це об’явлення у серці моїх учнів. 17 Чекаю Господа, що закриває обличчя своє від дому Якова, і на Нього уповаю. 18 Ось сам я і мої діти, що їх дав мені Господь; ми — знаки і прообрази в Ізрáїлі від Господа сил, що перебуває на горі Сіоні. 19 Супроти ж поради, питай, мовляв, тих, що мертвих викликають, та знахурів, що харамаркають та мимрять, — то хіба ж народові не питати свого Бога? Хіба ж мерців про живих питати, — 20 щоб осягнути науку й свідоцтво? Коли ж вони не так говорять, то будуть, немов той, для кого нема світанку. 21 І буде Він блукати по землі, пригнічений та голодний, і з голоду буде лютувати та царя свого й Бога проклинати; погляне вгору, 22 подивиться на землю, а там лише горе й морок і темрява густа. Але ця тьма-тьменна розійдеться. 23 І не буде більше темноти в країні, де було горе. Як за минулих часів принизив він землю Завулона й землю Нафталі, так у майбутньому прославить приморську дорогу, Зайордання, Галилею поганську.
1 Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло. 2 Помножив єси їхні радощі, веселощі побільшив єси. Вони радіють перед тобою, як радіють під час жнив, як веселяться, коли здобич паюють. 3 Ярмо бо розтрощиш, що над ним тяжіло, палицю на плечах у нього і тростину його посіпаки — як за часів Мідіяна. 4 Бо все взуття піхотинця під час битви, всякий плащ, облитий кров’ю, піде на спалення, вогнем буде пожертий. 5 Бо хлоп’ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім’я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру. 6 Щоб збільшити владу в безконечнім мирі на престолі Давида і в його царстві, щоб його утвердити й укріпити справедливим судом віднині і повіки, — ревність Господа сил це чинить. 7 Господь послав до Якова слово, і воно в Ізрáїлі впало.
Бут 6, 9-22
9. Ось родовід Ноя. Ной був чоловік праведний і досконалий між сучасниками; він ходив з Богом. 10. Ной мав трьох синів: Сима, Хама та Яфета. 11. Але земля зіпсувалася супроти Бога і була переповнена насильства. 12. Глянув Бог на землю, а ось вона зіпсована, бо кожне тіло занапастило свою путь на землі. 13. І сказав Бог до Ноя: “Я ухвалив покласти кінець кожному тілу, бо земля переповнена насильством через них. Отож я знищу їх разом із землею. 14. Зроби собі ковчег із соснового дерева. Зробиш його з переділами й просмолиш його зсередини та ззовні смолою. 15. Зробиш його так: триста ліктів завдовжки, п’ятдесят завшир і тридцять заввиш. 16. Дах зробиш у ковчезі й зведеш його на один лікоть вище. Двері в ковчезі зробиш збоку. Збудуєш його поверхами: долішній, середній і верхній. 17. Оце Я наведу потоп вод на землю, щоб вигубити під небом всяке тіло, що в ньому віддих життя. Все, що є на землі, загине. 18. Але з тобою Я зроблю союз. Ти ввійдеш у ковчег, ти, твої сини, твоя жінка й жінки твоїх синів з тобою. 19. З усього, що живе, з усякого тіла введеш у ковчег подвоє з кожного роду, щоб зберегти їх живими з тобою. Нехай будуть самець і самиця, 20. З кожного роду птаства, з кожного роду скоту й з кожного роду земних плазунів, по двоє з кожного роду прийдуть до тебе, щоб зберегти їх живими. 21. Ти ж візьми для себе всяких харчів і збережи їх у себе, щоб ти й вони мали що їсти. 22. І Ной зробив усе так, як велів йому Бог; саме так і зробив він.
Прип 1, 1-20
1. Приповідки Соломона, сина Давида, царя Ізрáїля, 2. щоб пізнати мудрість і навчання, щоб зрозуміти слова розсудні, 3. щоб засвоїти (собі) освічену науку, – справедливість, правосуддя та правоту, — 4. щоб дати простодушним розсудність, юнакові знання та обачність, 5. щоб мудрий слухав і зростав у знанні, розумний придбав здорові засади, 6. щоб зрозумів приповідки та приховане значення, слова мудрих та їхні загадки. 7. Острах Господній — початок мудрости; безумні мудрістю й навчанням нехтують. 8. Слухай, мій сину, настанови батька твого; не відкидай поучування матері твоєї, 9. бо це гарний вінець тобі на голову, намисто тобі на шию. 10. Мій сину! коли тебе будуть зводити грішні, не піддавайся! 11. Як скажуть: “Ходи з нами, засядьмо на кров невинну, причаймося на безвинного — без усякої причини, 12. поглиньмо їх, мов Шеол, живих, цілком, мов би вони провалилися в пропасть! 13. Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних, сповнимо наші доми здобиччю. 14. Кинь жереб твій разом із нами, гаман нехай один буде в усіх нас!” 15. Мій сину! не ходи по їхній дорозі з ними, зверни ногу твою з їхньої стежки, 16. бо ноги їх біжать до злого, поспішають, щоб кров пролити. 17. Таж даремно розставляють сіть в очах усілякої пернатої породи. 18. Вони ж на власну кров чигають, на самих себе засідають. 19. Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі; воно вбиває того, хто його в собі має. 20. Мудрість по вулицях голосить, свій голос по майданах піднімає.
фінансово.
Щиро дякуємо!
