Роздуми до Слова Божого на вівторок ХХХІV звичайного тижня, рік І
Єрусалимський Храм за часів Ірода Великого, був однією з найпрекрасніших будівель на Близькому Сході. Історик тих часів, Йосиф Флавій, писав: Коли хтось не бачив єрусалимського храму, значить взагалі ніколи не бачив прекрасної будівлі… Однак 70 року після Р. Х. після невдалого єврейського повстання, Римляни цілковито зруйнували храм. Залишилась лише Західна Стіна, яка для нас більш знана, як Стіна Плачу (згідно переказів, вона була збудована вбогими).
Чому храм було зруйновано? Тому що Архієрей був не прийнятий і відкинутий. Той заради Якого існує храм, який називав його «Домом Батька», був відкинутий усіма. Не остоїться храм, в якому бракує Наріжного Каменя. Не остоїться моє життя, якщо в ньому забракне глибоких відносин з Ісусом. Святий Павло повчає:
1 Кор 3, 10 – 13: За благодаттю Божою, даною мені, я, мов мудрий будівничий, поклав основу, а інший на ній будує. Нехай же кожний вважає, як він будує. 11 Іншої бо основи ніхто не може покласти, крім покладеної, якою є Ісус Христос. 12 Коли ж хтось на цій основі будує з золота, срібла, самоцвітів, дерева, сіна, соломи, – 13 кожного діло стане явне; день бо Господній зробить його явним; бо він відкривається в огні, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно…
Ні на що пригодиться мені «побожна декорація» «з дорогоцінного каміння та обітних дарів» (в жодному разі не хочу розкритикувати побожність Божого Люду, маю на увазі лише множення набожних актів, яке не супроводжується особистим наверненням і знанням Бога), якщо забракне найважливішого Каменя у фундаменті мого життя.