Господь проти духовної шизофренії

Роздуми над Словом Божим на п’ятницю І тижня Великого Посту

Сьогоднішнє Євангеліє можна назвати іспитом (перевіркою) сумління для кожного християнина. Це уривок із Нагірної Проповіді, що відкриває моральні принципи Нового Заповіту, а починається вона з Заповідей блаженства.

Книжники і фарисеї приловчились виконувати Закон Мойсея формально. Це породжувало певну роздвоєність між тілесним, зовнішнім виконанням норм права Божого і станом людського серця. Таку роздвоєність можна назвати духовною шизофренією: формально виконую приписи права, але мої думки можуть іти в інший бік.

Ісус не вигадує нового закону і не поширює його, як могло би нам здаватися, коли ми читаємо сьогоднішнє Євангеліє. Господь його інтерпретує і пояснює. Просто Його інтерпретація різниться від пояснення книжників і фарисеїв. Ісус показує, що Закон Божий стосується не тільки тілесних учинків — його треба застосовувати і до нашого серця, яке має стати храмом Святого Духа. «Ви чули, що було сказано прадавнім: “Не вбиватимеш, а коли хто вб’є, той підлягає суду”. А Я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпадає під суд» (Мт 5, 21-22). Відтак ми розуміємо, в чому наша праведність має перевищувати праведність фарисеїв: у тому, що стосується сфери людського духа, людського серця. Тобто того, що не можна побачити людським оком і що бачать Ангели й Бог: наших виборів, нашого стану вірності й любові до Бога.

Ми розуміємо, що перед людиною відкривається перспектива розвитку духа — цю перспективу відкриває перед нами Господь Бог. Якщо тіло підлягає розкладові внаслідок гріха, то дух людський не має таких обмежень: у своєму потенціалі, що даний нам Богом, він може піднести нас до небес у вірності й відданості Богу, але може і спустити нас до глибин пекла. У такій перспективі ми можемо ліпше зрозуміти слова Ісуса Христа з сьогоднішнього Євангелія.