Роздуми над Словом Божим на ІІ Неділю Великодню (Неділю Божого Милосердя), рік Б
Ісус Христос передає своїм учням владу відпускати гріхи саме після свого воскресіння. Чинить це, здається, з двох причин: Перша пов’язана з тим, що через свою жертовну смерть на хресті Він, відкупивши нас, має владу над нами. Він викупив наш борг, викупив нашу боргову записку, за якою ми належали дияволові, згідно з законом справедливості (див.: Йн 8, 34; Рим 6, 16-22; Рим 6, 12-14; 2 Пт 2, 19; Гал 5, 1; 2 Тим 2, 26). Його смерть повністю покрила необхідну плату за наші гріхи, тож Він повністю має право пробачити цю провину. Він також, володіючи цим правом, дає владу відпущення гріхів своїм Апостолам, тобто ієрархічній владі Церкви.
Друга причина в тому, щоби показати, що без духовного воскресіння людини немає мови про вічне життя. Наше воскресіння до життя вічного тісно пов’язане зі станом нашого духа, адже під час Другого пришестя «вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, — воскреснуть на суд» (Йн 5, 29).
Спершу ми повинні воскреснути від гріха. Це воскресіння нашого духа звершує дія Святого Духа, завдяки заслугам Ісуса Христа воскреслого. Кожне відпущення гріхів під час сповіді є прийняттям Воскреслого Христа, воскресінням духа та заповіддю остаточного воскресіння для вічного життя. Таїнство покаяння служить нашому воскресінню, але воно його ще й заповідає. Прийняття покути є прийняттям ліків, щоб жити для вічного життя.