Не будьмо матеріалістами у нашій вірі

Роздуми над Словом Божим на V Великодню неділю,рік Б

Що означає приносити плід для Бога, що означає перебувати в Ісусі Христі? Чи це означає бути ефективним, приносити прибуток? Чи це означає бути кмітливим у цьому житті? Легко можна сприйняти цей заклик Ісуса Христа так, ніби треба приносити плід «матеріально». Побожні люди часто звинувачують себе чи то за те, що мало молилися, чи то за те, що, так, би мовити,молилися нещиро. Коли я їх питаю, що це для них означає — молитися щиро чи нещиро, чи що означає, що вони не молилися «достатньо багато», то чую цілком матеріалістичні пояснення: я міг би більше приділяти часу на молитву, або під час молитви повинен був би мати такі почуття, а не такі…

Хоча ці відповіді недосконалі,проте вони відкривають прагнення людини відчувати близькість із Богом і свідчать про її невдоволення тим, що цього не вдається відчути, при одночасному звинувачення самого себе, що не можеш цієї близькості відчути, і шукаючи пояснення у власних недосконалостях. Також ці відповіді свідчать про те, що все ж таки мірилом своєї духовної плідності людина обирає критерії з матеріального світу: більше, якісніше, продуктивніше, ефективніше. Такі критерії, хоч як це не дивно, спотворюють духовність і ранять гідність людини. Ми починаємо ставитися до себе інструментально: моя цінність залежить тільки від того, скільки молитов я можу видати «на‑гора», а це неправда.

Ісус, говорячи про те, що ми маємо приносити плід, говорить не про кількість, а про єдність із Ним. Ти або з’єднаний з Ним, живеш, а відтак будеш приносити плід, — або ні, і тоді всохнеш, помираєш. Виноградна галузка не може принести плоду, якщо в ній немає сили життя, а цієї сили не зможе мати, якщо вона відрізана від виноградної лози. Що більше ми допускаємо в себе соків із Лози (Ісуса), які є Його благодаттю, — то більше ми приносимо плоду, і навпаки:що менша «площа» нашого єднання з нашою Лозою, то менше ми маємо в собі живильної сили Його любові. Звісно, те, що відтинає нас від нашої Лози, — це смертельний гріх, який кардинально заперечує любов Бога до нас…

Відтак наше завдання не в тому, щоби пильнувати, чи ми можемо більше молитися, чи менше; це тільки сигнал, що в нашому духовному житті щось відбувається. Наче сигнальна лампочка в машині, яка повідомляє, що в баку мало бензину. І усунення проблеми полягає не в тому, що я вимкну цю лампочку, а в тому, що заллю в бак бензину.

Подібно і з духовним життям: те, що я мало молюсь, — це симптом якогось процесу в житті, якого я не подолаю лише тим, що буду «більше» молитися. Мені потрібно повернутися до своєї першої закоханості в Ісуса Христа, знову поставити Його в центр мого існування.