Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 2 червня
А я кажу вам: любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас. Таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на праведних і неправедних.
Цей фрагмент нагірної проповіді Ісуса є одним із найважчих. Думаю, у кожного, хто читає ці слова і щиро прислухається до свого серця, виникають різні емоції, можливо, навіть бунт чи несприйняття цих слів. З’являються запитання: Ну як любити? Як можна любити кривдника, який завдав болю мені, чи близьким; вбивцю який відібрав життя дитині; народ, який є жорстоким загарбником і завдав іншому народові багато втрат? Як любити? Простіше нам прийняти навіть поставу культурної байдужості, гордої толерантності… але любити?! Як взагалі можна щось таке вимагати? Буває часом важко любити колегу по роботі, з яким відрізняємося характером, чи когось з родини, а тут Ісус підносить планку так високо. Ще й говорить: коли вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините? Хіба не те саме й погани роблять? Тобто справді хоче від нас надзвичайного.
І тут постає питання: як це втілити в життя? Що робити, щоб це стало можливим?
Можна спробувати виконати це поверхово, прибравши лише зовнішню поставу, і думати, що в такий спосіб уже виконуємо слово Ісуса. Часто так поводимося, коли недостатньо себе знаємо, коли не беремо до уваги правди про наше серце, яке справді є далеке від любові. А треба починати саме з цього. Який-небудь крок до справжньої любові починається з усвідомлення, що її немає, а моє серце потребує навернення і зцілення, що в ньому ще багато егоїзму і різних перешкод.
Людина, яка справді кається, наче автоматично стає здатною любити. Чому так стається? Тому що покаянням очищується серце, а очищене серце стає місцем сходження Святого Духа. Господь єднається з такою людиною і дає їй силу любити.
Ключ до цього фрагменту саме в словах Ісуса, які Він повторює: станете синами Отця вашого; будьте досконалі, як Отець наш небесний.
Тільки єднаючись з Отцем, перебуваючи в синівській любові до Нього, можливо любити. Навіть ворогів. Усіх без винятку, як сонце і дощ, що уділяються всім людям. Бо Бог є постійним даванням, і тільки той, хто увійде в цю логіку через єдність з Ним, живе справжнім життям.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або гаманець WebMoney: WMU U597761928561.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
