Віддати все за те, що дається даром

Роздуми над Словом Божим на середу XVII Звичайного тижня, рік ІІ

Сьогоднішнє Євангелія від Матвія розповідає притчу про Царство Небесне. Ісус, проповідуючи учням, часто використовував такий метод розповіді. Зазвичай у притчах містилися образи та символи, близькі Його слухачам, вони дозволяли зрозуміти суть сказаного.

Давайте спробуємо розібратися з образами сьогоднішнього читання. Серед них поле, скарб, перлина… Хммм… Мабуть, не кожному близькі такі поняття, не кожна людина має справу з полем чи колекціонує перлини. У часи Ісуса не було банків чи інвестиційних фондів, тому люди ховали цінні речі. Найчастіше їх закопували. Коли людина помирала, то траплялося, що ніхто інший не знав, де заховано скарб, і інформація про власність людини відходила у небуття. Мабуть, про такий скарб і говориться у притчі про Царство Небесне.

Можемо провести паралель ще з однією біблійною притчею, коли людина не використала скарб, а заховала його. Йдеться про Господаря, який їхав приймати Царство, а своїм слугам залишив по міні (грошова одиниця). Раби по-різному використали гроші. Одні вкладали їх і отримували прибуток, один у 5, другий у 10 разів, за що були щедро нагороджені Господарем, а в слуги, який загорнув міну в хустинку і не приніс ніякого прибутку, забрали й те, що мав (пор. Лк 19, 26). Давайте подумаємо, а де ж знаходяться наші скарби? Ми їх так само ховаємо і вони пропадають, чи ми їх використовуємо і прославляємо Бога?

Який же скарб знайшла ця людина на полі? Знайдемо інші уривки з Біблії, де згадується це слово. У Матвія (2, 11) під скарбом мається на увазі золото, ладан і миро — дари, що їх принесли новонародженому Ісусу в подарунок три царі. Ці скарби можуть символізувати чесноти: доброту і милосердя. Ще один глибокий текст: «Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають… Бо де скарб твій, там буде й серце твоє» (Мт 16, 9). Під скарбом розуміємо те, до чого ми найбільше прив’язані у житті: робота, діти, хобі тощо. В іншому уривку сказано, як до Ісуса підійшов хлопчина й запитав, як він може осягнути життя вічне (тобто Царство Боже), а відповідь була проста: продай те, що маєш, і поділися з тими, кому бракує, тоді й отримаєш скарб у Небі. Більше йдеться про духовний скарб, ніж про матеріальний.

В Одкровенні (21, 21): «А дванадцять брам то дванадцять перлин, і кожна брама зокрема була з однієї перлини…» Число вказує нам на апостолів, а те, що всі ворота з однієї перлини, означає, що тією перлиною є Ісус.

Ці дві притчі подібні за змістом, а відрізняються тим, що у першому випадку людина знайшла скарб, можна сказати, випадково, як самарянка, яка вийшла по воду; натомість колекціонер у пошуках перлини довго мучився і шукав, так як деякі з апостолів.

Як бачимо, здобуття Царства — парадоксальний процес. Адже щоб його отримати, потрібно віддати все майно, всі прив’язаності, те, що займає найбільше місця у серці. З одного боку, спасіння даром дається, а з іншого — щоб тримати скарб Небесний, потрібно віддати свій скарб.