Є дещо, про що не говорять посеред передвесільної метушні. Чимало чоловіків і жінок ставляться до шлюбу, мов до якогось трофею за заслуги, а не як до скарбу, за який слід боротися.

Вражає, скільки людей, вступаючи у шлюб, вважають, що все зміниться одразу після обміну обручками: їхні обранці і обраниці стануть відповідальнішими, люблячими, милими, менш гордовитими і жертовнішими, пише «Дивенсвіт».

Та корабель їхньої віри розбивається об сувору дійсність. Що ж відбувається? Нічого не змінюється після весільної церемонії, тому що осмислена підготовка і особисте зростання були не такі важливі в списку приготувань до весілля, як красива сукня, місце для церемонії і весільної подорожі.

А сувора правда в тому, що макіяж змивається, подарунки розпаковуються, весільна подорож добігає кінця… І тоді, коли повертаєшся до звичного життя, приходить усвідомлення, що значну частину своєї юності витрачаємо на підготовку до першого дня свого шлюбу, але зовсім не підготовлені до життя після нього. Що ж із цим робити? Як це все поміняти?

Готуйся!

Шлюбні церемонії — вельми цікава річ. Коли ти одружуєшся, то здається, що свято, фотографії, танець, бенкет — все це індикатори початку нового життя. Життя, про яке ти мріяв, про яке складав пісні, за яке боровся.

Ти зробив все, що міг, щоб це відбулося. Мріяв. Планував. Чекав. Сподівався.

На жаль, єдине, що багато-хто з нас забуває зробити, — підготуватися.

Ось, про що потрібно задуматися: шлюб нікого не перетворює на іншу людину. Після закінчення весільної церемонії ви не стаєте кимось іншим, відмінним від того, ким були за кілька секунд до оголошення вас чоловіком і дружиною. Ви все той же чоловік. Ваша дружина теж не змінилася. Всі ваші проблеми і гріхи, з якими ви боретеся, нікуди не зникнуть. Більш того, всі вони ще гостріше проявлятимуться після того, як ви раптом почнете жити поруч з іншою людиною.

Його сарказм нікуди не дінеться. Її нетерплячість нікуди раптом не зникне. Всі ваші гріховні звички залишаться з вами і після весілля. І саме тому заздалегідь треба боротися з ними. Тобто потрібно працювати над собою — довго і наполегливо.

Сам факт, що ви знайшли для себе другу половину, яку любите, не означає, що ви відкрили головний інгредієнт безтурботного сімейного щастя. Чому? Тому що в шлюбі поєднуються дві людини. Шлюбні узи зі звичайною грішною людиною завжди будуть посилювати складність нашого власного гріха. Тільки наші шлюбні узи з Христом, очищають нас від гріха.

Ваш чоловік чи дружина самостійно не здатні створити ваше шлюбне щастя. За це щастя доведеться боротися вам обом, приносячи свої недоліки і звички на ешафот Божого Слова за допомогою Святого Духа. Існує міф у головах тих, хто шукає свою другу половинку, що достатньо знайти правильну людину і щасливе сімейне життя гарантовано.

Зрозуміло, правильну людину потрібно шукати, але важливішим у шлюбі компонентом є робота над власним серцем, із якого потрібно викорчувати егоїзм і гординю. Питання, яке слід ставити собі: «А ти відповідаєш власним очікуванням до людини, яку шукаєш? Ти працюєш над собою?»

Сій насіння!

Ми всі сіємо насіння в нашому житті. І ті звички й очікування, які сієте перед весіллям, стануть плодами, які пожнете в своєму шлюбі. Хтось одного разу сказав, що ми ніколи не зберемо врожай духовних плодів, якщо не будемо сіяти насіння. Що це означає? Що поля НЕ засіваються самі, насіння кидають у ґрунт навесні, щоб восени зібрати врожай.

І урожай буде такий, яке насіння сіяли. Якщо сіяти пшеницю, то не виросте овес, якщо висаджувати персики, то гарбуз не зберете. Чому ж ми розуміємо це, коли справа йдеться про наші грядки, але забуваємо, коли мова про духовні принципи?

Чому ми вирішили, що наш шлюб стане маяком євангельської надії, життя і підбадьорення, якщо період побачень і наші зусилля на шляху до шлюбу ні про що таке не свідчили? З чого б нам ставати найкращим у світі подружжям, якщо до проголошення шлюбних обіцянок нас навряд чи можна було назвати «Христоподобними»? Не спокушайтеся, чудесного збору прекрасних шлюбних плодів не буде, якщо ви заздалегідь не посіяли насіння,готуючись до шлюбу.

Починати слід вже!

Христос не стане центром вашої родини, якщо Він не став центром вашого особистого життя. Ісус не може бути вашим Спасителем, якщо до цього не стане вашим Господом. Також Христос не стане Господом і Спасителем вашого шлюбу після шлюбної церемонії, якщо до цього Він не був Господом і Спасителем кожного з вашого подружжя.

Ми так багато часу витрачаємо на підготовку, навчання і практику для вдосконалення в різних аспектах нашого життя. Перед марафоном ми тренуємося. Тренуємо мозок і тіло, обмежуємо себе в їжі, щоби вести здоровий спосіб життя. Чому ж не приділяємо стільки часу для підготовки до шлюбу?

Повірте, ви не звикли дбати про когось так само, як піклуєтеся про себе. Ви не звикли брати на себе відповідальність за іншу людину, коли це не пов’язано з нашими особистими інтересами. Ви не вмієте бути постійно в емоційному піднесенні для людини, яка живе поруч. Коли ви жили окремо, все було по-іншому.

Більше того, ви не звикли дбати про іншу людину в духовному плані так, як це потрібно робити в шлюбі. Але тепер ця людина — частина вас. Ви з’єднані разом в одне тіло, душу і розум. Боже Слово тут ясно говорить: заради іншої людини ви готові життя віддати. Вам доведеться жертвувати. Вам доведеться служити. Вам доведеться любити. Вам доведеться працювати. І марафон або тридцятиденна відмова від цукру — це все блідне у порівнянні зі стежкою, якою треба буде пройти двом душам, з’єднаним в одне шлюбним завітом.

Саме тому свою працю слід починати вже зараз, коли ви з кимось зустрічаєтеся або плануєте зустрічатися. Закочуйте рукави і починайте сіяти. Привчайте себе прагненню до святості, стійкості, терпіння, благодаті та милості, щоб, коли прийде час з’єднатися з коханою людиною, ви вміли піклуватися про неї в Дусі Христовому, а не в дусі егоїстичному. Адже ваша половина не позбавить вас від гріха. Це може зробити тільки Христос. І без вашої участі Він за цю справу не візьметься. Отже, заради себе і вашої майбутньої сім’ї — починайте вже!