Часто ми хочемо змінити своє життя, наново присвятивши себе Ісусу Христу, і жити згідно з Євангелієм. Та хоча це добра і шляхетна мета, слід розуміти, що це насправді означає.
Щоби «відродитися» в християнському житті, ми маємо пережити «смерть» (або багато «смертей») наших старих грішних звичок.
Це може бути важко, бо часто нам хочеться і рибку з’їсти, і у воду не лізти, тож ми намагаємося жити по-християнськи, водночас тримаючи при собі свої «улюблені» гріхи.
Святий Василій коментує цю проблему у своїй Книзі про Святого Духа:
«Ми наслідуємо смерть Христа, будучи похованими разом із Ним у хрещенні. Якщо ми запитуємо, що означає таке поховання, і яку користь ми можемо з нього отримати, то передусім це означає повний розрив із нашим колишнім способом життя. Наш Господь сам сказав, що це неможливо, якщо людина не народиться знову. Іншими словами, ми повинні почати нове життя, але не можемо цього зробити, поки не закінчиться наше попереднє».
Це стосується не лише тих, хто збирається прийняти Таїнство хрещення, а й будь-якого християнина, який хоче почати все спочатку і повністю присвятити своє життя Христу.
Якщо ми справді хочемо змінитися, нам потрібно буквально зробити саме це. Нам потрібно покінчити зі своїми грішними звичками і не повертатися до них.
Безумовно, нас чекатимуть спокуси і падіння, але загалом треба бути вільними від будь-якого рабства гріха.
Послуговуючись метафорою бігуна, святий Василій пояснює:
«Коли бігуни досягають поворотної точки на дистанції, вони мають ненадовго зупинитися, перш ніж зможуть розвернутися в протилежному напрямку. Так само і ми, коли хочемо змінити напрямок свого життя, маємо зробити паузу — тобто, померти, що означає кінець одного життя і початок іншого».
Іноді такий тип смерті буває різким і означає повну відмову від усього нашого ранішого способу життя, щоб жити у Христі. Іноді це «маленька смерть» наших менших гріхів, що зв’язують нам руки.
Що би ми не робили, нам потрібно «померти», зрікшись всього того, що заважає нам жити у Божій благодаті.
фінансово.
Щиро дякуємо!
