Під час Пасхального Тридення — від Великого Четверга до Великодньої Неділі — станеться найдивніше. Мільйони христян по всьому світу зберуться, щоб вшанувати приниження, тортури і розп’яття Христа.
Для глобальної культури, яка зазвичай прославляє могутність, силу та красу, публічне вшанування чогось такого жахливого — це певний шок. Хіба можливо, що те, що люди вважають таким переконливим у розповіді про Страсті, — це уразливість Бога?
У Христі Бог певним чином залишає безпеку і славу небес, прийнявши обмеження нашого людського стану, пізнаючи у плоті як славу, так і трагедію нашої природи, будучи безгрішним. В останній тиждень свого життя Ісус повністю віддає себе нам. В обмиванні ніг і Євхаристії, у бичуванні і розп’ятті Син Божий любить нас цілковито — без обмежень, умов чи кордонів. Незалежно від того, чи ми приймаємо, відкидаємо, чи ігноруємо цю Божественну Любов, Ісус ніколи не змінює своєї фундаментальної позиції щодо нас.
У римській і грецькій міфології боги завжди змовляються, щоб маніпулювати людством, щоб служити своїм часто егоїстичним цілям і схемам. У Христі ми зустрічаємо дивовижне спростування цієї репресивної гри. Бог служить нам! Бог прийшов у абсолютному смиренні, доступності, уразливості та милосерді, щоб любити, прощати і спасти нас.
Слабкість хреста, простота Євхаристії, ніжність обмивання ніг, любов, яка прагне обійняти зрадника, злодія і боягуза, — все це перебуває настільки поза межами розуміння могутності політики, виру соціальної зарозумілості та світу земної пожадливості, що від цього перехоплює подих. Не дивно, що «царі затулять рота свого» в присутності Страждального Слуги, як проголошує Ісая.
Якщо Бог міг стати настільки бідним, смиренним і уразливим, щоб полюбити мене, як можу я чіплятися за власну значущість? Цього тижня ми святкуємо найдивовижніші речі: слабкість стає силою, любов перемагає страх, жалюгідний відчай перетворюється на воскреслу надію, а вічна смерть поступається місцем вічному життю — і все це тому, що оголений злочинець був розп’ятий на хресті 2000 років тому, обійнявши його, наче своє шлюбне ложе.
Ми повинні дозволити Господу любити нас під час Великого Тижня. Гілка, яку ми тримаємо у Вербну Неділю, має бути символом нашої хвали, пошани та любові до смиренного Учителя, який спас і звільнив нас. Меса Вечері Господньої у Великий Четвер — це нагода відчути дивовижну благодать Євхаристії та віддатися розраді омовіння ніг. Слухання Страстей і поклоніння хресту у Страсну П’ятницю дає нам можливість прийняти хрест у власному житті, незалежно від того, якої форми він набуде. Знайте, що таємниця страждання у нашому житті — це священна драбина, якою ми піднімемося до краси Царства Небесного.
Велика Субота — священний час відпочинку і тиші, оскільки Господь спить у гробі, а все творіння чекає на спасіння, якого ще не розуміє. Прекрасний стародавній текст ранньої Церкви описує Ісуса, який цього дня блукає обителлю мертвих, звільняючи Адама і Єву та всі інші душі, які чекали на відкуплення від заснування світу. Просіть Господа звільнити вас від страху, гріха та егоїзму, які тримають вас у зв’язку.
Зібравшись біля пасхального вогню під час Вігілії, ми згадуємо, як розпочали великопісний шлях, позначений попелом гріха, невдач і поразок, а тепер наповнилися вогнем — могутньою силою воскреслого Христа і відвагою Святого Духа. Коли ми проголошуємо Воскресіння Христа як прекрасну істину і трансформаційне значення людської історії, знаймо, що Господь йде з нами, любить нас і веде до повноти радості та миру.
Приголомшливі, дивні та сильні події Великого Тижня повинні спонукати нас до сліз і сміху, вдячності та хвали, смиренного усвідомлення власної слабкості та радісного проголошення Божої перемоги. Тридуум — це час, коли Бог відкриває наші серця, щоб благодатний потік Божого Милосердя, який ллється з боку розп’ятого Христа, омив нас дочиста, простив наші гріхи та ще глибше сформував нас у новому творінні Божої спасительної смерті та Воскресіння Господнього.
Переклад CREDO за: єп. Дональд Дж. Гаїнґ, Simply Catholic
фінансово.
Щиро дякуємо!
