Читання Біблії у 5 кроків

Нелегко молитися й жити Словом так, аби медитація могла заповнювати собою весь наш день, а не тільки той час, що на неї призначений.

Найтяжче зберігати промолене Слово у щоденній праці, різноманітних викликах, несподіванках і напруженостях. Тому я пропоную шлях «5 кроків», розкладених на цілий день так, аби слухання Слова відкривало й замикало собою кожний день, який ми проживаємо, а також пронизувало собою та освічувало події, зустрічі, випробування, що виповнюють нашу буденність. Пропонований шлях має допомогти добре виконувати наші обов’язки, а одночасно залишатися в тісному зв’язку зі Словом, так аби наші наміри, рішення і вчинки черпали з євангельського джерела.

1 крок: про що я прошу?
Вираження духовного прагнення

Дуже часто нам нелегко зосередитися, аби з увагою вислухати Боже слово під час Євхаристії. В нас нуртують численні напруження, думки та розсіяність. Ми надто зосереджені на собі. Тоді нам тяжко почути Слово, яке до нас скеровує Бог. Однак же лиш тоді, коли ми почуємо Слово усім своїм єством: розумом, серцем і волею, — воно може збудити в нас внутрішні порухи і прагнення.

Перший крок на шляху молитви Євангелієм заохочує приготуватися до слухання Слова. В цьому може допомогти практика читання Євангелія дня напередодні увечері, в кліматі тиші та внутрішньої свободи від клопотів і поспіху. Приготування має полягати в уважному читанні Євангелія, аби наситити його змістом свій розум, почуття і волю. Важливо, щоби після духовного насичення змістом Євангелія визначити собі конкретне прохання про плід євангельської медитації, тобто «просити Господа, Бога нашого, про те, чого я хочу і прагну» (св.Ігнатій Лойола).

Автор пропонує конкретне прохання — «духовне прагнення». Йдеться про те, щоби прохання, викликане вечірнім читанням, супроводило нас протягом усього наступного дня. Доброю практикою може стати нагадування собі цього прагнення і нове входження в нього безпосередньо перед сном та одразу після пробудження. Все це, вміщене у першому кроці, має допомогти нам відкритися на Євангеліє, перш ніж ми поринемо в сон і перш ніж розпочнемо новий день, так, аби Слово Боже опанувало наше серце й оселилося посеред того, чим ми живемо, що займає наші думки.

2 крок: як я прошу?
Вступ до тривалої молитви та особиста медитація

Аби Слово в нас жило і стало світлом на просвітлення стежки дня, замало тільки вислухати Євангеліє та викликати в собі бажання жити згідно з його змістом. Слово треба полюбити і з любов’ю доглядати його у своєму серці. Це неможливо без нашої щирої відповіді, оскільки Слово, почуте в неділю, навіть за найкращих намірів може втратити свій блиск, згашений переживаннями дня або ж сховане під накриттям щоденних обов’язків. Духовне прагнення, викликане Словом, треба доглядати й пильнувати завдяки особистій тривалій молитві. Потрібна любовна увага, яку в нас може розпалити тільки особиста молитва. Тому я пропоную повертатися до Євангелія в особистій подовженій молитві. Для цієї мети в допомогу подано пункти для медитації над Євангелієм. Важливо, щоби повернутися до змісту вислуханого Слова і призначити принаймні 30 хвилин на особисту медитацію. Ще більшу користь для молільника може принести повертання протягом дня до цієї медитації, аби хоч на якусь хвилину «посмакувати» її плоди, ще глибше увійти в її зміст, який під час медитації торкнувся нашого розуму, серця і волі.

3 крок: як я зберігаю почуте?
Збереження Слова і роздуми над тим, що найбільше зачепило на медитації

Під час медитації треба дозволити Слову торкатися глибоких покладів нашого нутра і ворушити їх. Щира відкритість на діяння Слова робить так, що виходять на яв найбільш приховані порухи нашого серця. Слово допоможе нам відкрити наш власний спосіб мислення і шкалу цінностей, наші прив’язаності й наміри, якими ми керуємося, коли робимо вибір. Треба свідомо затриматися над Словом, яким Бог найсильніше торкається нашого серця, зберегти його і роздумувати над ним.

При збереженні Слова та роздумах над ним треба однаковою мірою звернути увагу на порушення як позитивні, так і негативні, які бувають дуже болісними й часто викликають в нас спротив і бажання втекти від них. Варто постаратися здолати опір, назвати ці порухи на ім’я та визнати їх перед Богом уголос. Ідеться про те, щоби погляд на життя у світлі Слова був цілком конкретним, аби діставався подій, позицій і напружень, з яких на щодень складається життя (Ю.Августин). Це допоможе вийти поза власний обмежений погляд на себе та свої справи так, аби кожна наша думка, почуття, жести й плани були вкорінені та знаходили опору в Слові, збереженому в серці. І все для того, аби щоденність збагачувалася й очищалася Словом, яке спасає, сповнює наше нутро й відкриває нас на виконання волі Божої.

Значною допомогою у тому, щоби зберігати Слово в серці, може виявитися практика записування фрагментів Святого Письма у свій духовний щоденник. Достатньо буде короткого запису, що найбільше зворушило і відкрило наміри серця. Глибоко пережите і записане Слово стане таким чином викликом на весь день. Допомагатиме й переживанні та оцінюванні щоденності. Досвід і рішення, що народжуються під впливом промоленого Слова, варто перемінювати у «спонтанно виражену молитву серця». Йдеться про коротку молитовну формулу (наприклад, «Господи, насичуй мене Твоєю любов’ю»), яку можна промовляти вголос або тихо, або й просто подумки. Важливо, щоби промовляти її поволі, маючи відчуття близькості Бога. Молитва серця, заношена витривало, з любов’ю, за різних обставин дня зробить так, що відповідь на Слово Боже ставатиме живою, внутрішньо зміцнюватиме.

Завдяки практиці записів у духовному щоденнику ця молитва набере форми «особистого молитовника», створеного під впливом зустрічей зі Словом. До цього «молитовника» можна повертатися, залежно від внутрішніх потреб.

4 крок: як я цим живу?
Вечірні 15 хвилин перед Богом

Особливо важливий момент дня — вечірні чверть години перед Богом. Саме увечері, коли день добігає кінця, з перспективи прожитого часу можна побачити, як відкрилася міць Слова і як воно сповнювалося в нашому особистому житті. Допіру увечері Слово, яке відкривало наш день, об’являється ясно і зрозуміло, оскільки живе й діє в конкретних обставинах людського життя (о.Амедео Ченчіні [викладач Папського салезіанського університету, священик Згромадження Синів Божественної Любові. — Прим.пер.]).

Вечірні «15 хвилин щирості» (о.Юзеф Августин) потрібно збудувати на 4 базових пунктах інтимної молитви:

1)у сердечному діалозі розповісти Господу про моменти, коли мав досвід Його особливої любові;

2)споглядаючи на свої почуття, думки і прагнення, та переходячи від події до події дня, побачити, як я відповів на Слово;

3)розпізнати вибори та вчинки, в яких я не відповів на Його Слово, і перепросити за них;

4)поновити молитву серця, яка була плодом ранішньої медитації.

5 крок: що я з цим роблю?
Ділитися Словом Божим

П’ятий крок можна виконати залежно від можливостей, які приносить день. Однак підкреслення цього кроку мені здається дуже важливим.

Пропонована молитва Євангелієм, з одного боку, заохочує до індивідуального духовного зусилля у переживанні Слова Божого на щодень. Але з іншого — може бути допомогою для зустрічей з іншими людьми та ділення з ними Словом, наприклад, під кінець тижня. Така зустріч зі Словом, у спільноті, може мати особливе значення. Після днів особистої відкритості на Слово зустрічі в групах можуть виявитися особливо корисними для їх учасників. Люди, які пізнали зустріч зі Словом у щоденності, доглядали Його у своєму нутрі, роздумували над Ним, можуть стати одне для одного істинними свідками євангельських подій.

Практику ділення Словом можна переживати також удвох. Тоді треба поклопотатися про те, щоб ваші зустрічі відбувалися в кліматі взаємної поваги і повної конфіденційності. Подружжю така молитва безсумнівно принесе користь у спільному крокуванні шляхом віри.

Величезна духовна користь і навіть доконечний обов’язок — ділитися плодами такої молитви зі своїм духовним керівником. Духовний супровід допомагає об’єктивізувати нашу молитву Словом, розпізнавати Божі заклики та приймати рішення згідно з Його волею.

*

Один стародавній монах, який дуже любив практику lectio divina, заохочує до читання Біблії такими словами: «Затримай те, що вже маєш у руці, тримай і торкайся часто, довго і з любов’ю, — Слово Життя: читай і знову читай Книгу Життя, яку читає Ісус і яка є самим Ісусом. Звернися до неї… зодягнися наново у твого Нареченого, Господа нашого Ісуса Христа… Його Слово — вогонь… Відпочивай під час цього заняття» (Ґілберт Ойт [або Ойланд, монах ХІІ століття, цистерціанське абарство св.Марії в Ойті, Суайнсхед, Лінкольншир. — Прим. пер.]).

Нехай наші зустрічі зі Словом Бога завжди супроводжуються таким кліматом любові та уваги. Нехай Євангеліє надає істинного смаку нашій щоденності.

о.Кшиштоф Вонс SDS

Приклад

XVIII тиждень Звичайного періоду, рік Б

Євангеліє дня: Йн 6, 24-35

Того часу, коли люди побачили, що на березі моря немає ні Ісуса, ні Його учнів, вони самі посідали в човни й попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса. Коли знайшли Його на тому боці моря, сказали Йому: «Равві, коли Ти прибув сюди?» У відповідь Ісус сказав їм: «Воістину, воістину кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що побачили знамення, але тому, що їли хліб і наситилися. Робіть собі не поживу, яка гине, але поживу, яка залишається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський. Адже на Ньому Отець, Бог, поставив свою печать!» Запитали в Нього: «Що нам робити, аби чинити Божі діла?» У відповідь Ісус їм сказав: «Боже діло є те, щоб ви повірили в Того, кого Він послав». Тоді люди з юрби сказали Йому: «Яке знамення Ти зробиш, щоб ми побачили і повірили Тобі? Що Ти зробиш? Наші батьки їли манну в пустелі, згідно з написаним: “Хліб з неба дав їм їсти!”» А Ісус їм відказав: «Воістину, воістину кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Мій Отець дає вам справжній хліб з неба, бо хлібом Божим є Той, хто сходить з неба і дає світові життя». Тоді сказали Йому: «Господи, давай нам завжди цей хліб!» Сказав їм Ісус: «Я – хліб життя! Хто приходить до Мене, – не буде голодувати, і хто вірить у Мене, – ніколи не буде спраглим».

Повірити, що Ісуса мені буде достатньо

Про що я прошу?
Про глибокий досвід присутності й сили Ісуса в Євхаристії

– Наскільки це можливо, я постараюся пережити цю медитацію перед Пресвятими Дарами.

– Люди, які були чудесним чином нагодовані, перебувають під враженням могутності Ісуса. Вони Його шукають. Я буду прислухатися до розмови Ісуса з натовпом. Він розкриває їхні справжні наміри та мотивації: «шукаєте Мене (…) тому, що їли хліб і наситилися» (вв.24-26).

– Ісус доводить до свідомості людей, що вони Його насправді не шукають, бо прив’язані до власних потреб. Я попрошу Ісуса відкрити мені мої прив’язаності й турботи, в яких я шукаю більше себе, аніж Його самого.

– Про одне варто турбуватися насправді — про поживу, яка триває навіки (в.27). Нею є Ісус. Я подивлюся на свої щоденні рішення, зроблені вибори, цінності, якими я живу. Чим я найбільше живу на щодень? Чи дивлюсь я на життя з перспективи вічності?

– Ісус це печать Отця — Його найцінніший дар. Прагненням Отця є, щоби я вірив, що Він послав Сина, який може заспокоїти всі мої прагнення (вв.28-32). Я запитаю себе щиро, у присутності Бога: чи я вірю, що Він може заспокоїти всі мої прагнення?

– Ісус зійшов у світ задля мене. Він прагне бути моїм хлібом насущним, аби я жив вічно (в.35). Нагадаю собі, що в Євхаристійному Хлібі прихований Ісус, який прагне моєї вічності. Він хоче, аби я до Нього приходив. Що я можу сказати про свій зв’язок з Ісусом Євхаристійним?

– Попрошу Ісуса про дар сильної туги за Євхаристією та про глибоку віру в істину, що Він став хлібом, аби я міг Ним живитися. Подумаю, як саме я міг би оживити свій контакт із Пресвятими Дарами. Скажу Ісусові про це.

Підготовлено за виданням:
Krzysztof Wons SDS. Modlitwa Ewangelią na każdy dzień. Wyd-wo Salwator Kraków