Катехизм каже, що таїнство християнської зрілості — це миропомазання. Ми вважаємо, що релігійне виховання нашої дитини перевіряється тим, якою мірою нам насправді вдалося дозріти у вірі.
Так, ми це зробили
Минулої неділі ми привезли нашу доньку в білій сукні (хоча цей одяг не з магазину, який спеціалізується на хрестильно-комунійному одязі) до храму, щоби вона через хрещення приєдналася до Римо-Католицької Церкви. Це був надзвичайно важливий момент для всієї нашої родини — від цього моменту ми вже не просто катоподружжя, а й батьки катодитини, катородина, яка налічує 3 (безсмертні) душі.
Організація цієї події з логістичного боку була в стилі Миронюків — пара елементів залишилися (ну добре, трохи більше, ніж пара) на останні чи майже останні хвилини Це, однак, не означає, що ми не жили цією подією і що вона не дискутувалася й не обговорювалася нами протягом декількох вечорів і ночей (ми вибрали цю пору для екзистенційно-релігійних розмов). Ми також мали відповісти — особисто собі та взаємно — на одне або два важливих питання, які, на наш погляд, мають з’явитись у свідомості кожних батьків, що свідомо вирішили охрестити свою дитину. Ось вони:
1.Чому я взагалі хочу охрестити дитину?
Чи це випливає з того, що я вірю в силу цього таїнства, і хочу, щоби на душі моєї дитини з’явився незнищувальний знак (гарна метафора, правда?). Або, скоріше, я розглядаю це як традицію, за порушення якої на мене образяться батьки або бабуся з дідусем? Всупереч видимості, хрещення — це не тільки «нова, світська традиція» і можливість влаштувати розкішні хрестини, а й серйозне зобов’язання, і то взяте на очах самого «Боса».
2.Що означає для мене «виховання у вірі»?
Бо хрещення мене як батька до цього зобов’язує. До хрещення було би добре поговорити про те, як ми будемо передавати своїй дитині істини віри на різних етапах її життя, що саме будемо робити, щоб привести її до Бога. Чи читатимемо для цього мудрі книжки, чи гратимемо в ігри релігійного характеру, чи відправимо її до католицького садочка і школи…?
3.Що я робитиму, коли дитина бунтуватиме?
У підлітковому віці часто трапляється, що діти ставлять під сумнів цінності, які прищеплюють їхні батьки. Чи ми замислювалися, що будемо робити, якщо колись наш первісток скаже нам: «Я прочитав Докінса (або іншу атеїстичну знаменитість, яка буде в топі), і знаю, що Бога не існує!» Або коли розпочне юнацький флірт із католицизмом, озброєним націоналізмом і ксенофобією? Одна річ певна — криками і скандалами ми нічого не зробимо. Але, можливо, любов, терпеливість і слова «ми приймаємо і любимо тебе, хоча і не згодні з твоїми переконаннями» допоможуть нам пережити ці важкі моменти…?
4.Хто має бути хрещеним батьком?
Багатій? Людина, з якою мені приємно проводити час? А, може, все ж таки підійти до цієї справи серйозно і вибрати на хресного людину, яка насправді буде для дитини орієнтиром у питаннях віри, яка пояснить їй догматичні тонкощі, але, перш за все, своїм життям покаже дитині, що життя з Богом — цікаве, творче і цінне? Ми прийняли третій варіант: знаємо, що від людей, яких ми просили бути «кумами, наша донька не отримає на Перше причастя нового чотириядерного iPhone, але… це саме те, чого ми хотіли.
5.Чи дитина, беручи приклад із нас, буде хорошим католиком?
Хрещення дитини — це не тільки ритуал і красива церемонія, а й виклик: відтепер ми маємо насправді докласти зусиль — вибачте мені, будь ласка, церковний жаргон, — щоб бути свідками Христа. Вимовлені при нагоді слова про нескінченне Боже милосердя не багато важать, якщо пов’язані з байдужим ставленням до страждань інших, а в повсякденному житті сім’ї «немає часу» для спільної молитви або розмови про те, хто взагалі такий Господь Ісус, який дивиться на нас із побожних зображень та ікон.
Катехизм каже, що таїнство християнської зрілості — це миропомазання. Ми вважаємо, що релігійне виховання нашої дитини перевіряється тим, якою мірою нам насправді вдалося дозріти у вірі.
Тримайте схрещеними пальці (можливо, на розарії), щоби ми могли пройти це гіперважливе підтвердження позитивно.
фінансово.
Щиро дякуємо!
