Чому порівнювання себе з іншими позбавляє радості? Що відбувається з людиною, коли вона порівнює своє життя зі щастям інших до такої міри, аж втрачає внутрішній спокій? Чи стає постійне порівнювання себе з іншими перешкодою для досягнення свого щастя та самореалізації?
Психологи та фахівці з доброго самопочуття шукають відповідей на ці питання.
У часи, коли ми щодня бачимо картинки — особливо завдяки соцмережам — екзотичних подорожей, ідеальних стосунків, професійних успіхів та ідеального (як можна подумати) життя інших, — легко підпасти під ілюзію, ніби всі навколо нас живуть краще за нас. Що стоїть за цим переконанням? Чому ми порівнюємо власне повсякденне життя з образом, який інші представляють світові свідомо? І насамперед: як можна звільнитися від постійної потреби порівнювати?
Монтеск’є колись писав:
«Якби ми просто хотіли бути щасливими — досягти цього було би легко. Але ми хочемо бути щасливішими за інших, а це майже завжди важко, бо ми уявляємо інших щасливішими, ніж вони є насправді».
Філософ влучно вказує на пастку порівнювання себе з іншими. Наше сприйняття їхнього щастя може бути сильно спотвореним: ми бачимо передовсім те, що вони хочуть показати, а потім заповнюємо прогалини. Однак саме по собі порівняння не обов’язково є чимось поганим. Воно може заохочувати до роздумів та мотивувати до саморозвитку. Проблема постає тоді, коли порівнювання стає основним способом оцінки нашого життя та цінностей, поступово підриваючи нашу самооцінку.
Ми змалку вчимося оцінювати себе крізь призму успішності, зовнішності, досягнень чи популярності. Порівнювання себе з іншими до певної міри є природним і допомагає знайти своє місце у світі. Однак коли це стає звичкою, то може породжувати тривогу і позбавляти людину радості життя. Часто ми страждаємо не тому, що нам чогось насправді брак, а тому, що віримо, ніби інші мають більше. Натомість справжнє щастя починається в ту мить, коли ми перестаємо вимірювати його мірками життя інших. Ось кілька порад, запропонованих експертами з питань психічного здоров’я.
1.Практикуйте вдячність щоденно
У вирі щоденних обов’язків легко забути, як багато ми вже отримали. Варто дякувати Богові за близьких, за маленькі радощі повсякденного життя, за науку, отриману з важкого досвіду, — і за кожний день, проведений з тими, кого ми любимо.
Гарна звичка — починати й закінчувати кожен день моментом вдячності. Також можна вести щоденник із записами про те, за що ви вдячні. Ця практика допомагає зосередитися на тому, що вже є в нашому житті, а не на тому, чого, на нашу думку, бракує.
Читайте також:
Чому важливо пам’ятати про дари, які дає нам Бог
2.Визначте самі, що для вас є успіхом
Кожен іде своїм шляхом. Люди мають різні цілі, досвід і темпи розвитку. Важливо встановити власні критерії успіху, а не постійно порівнювати себе з досягненнями інших. Це полегшує зосередженість на своєму розвиткові та свободу від потреби в зовнішньому схваленні.
3.Цінуйте свої досягнення
Складання іспиту, випуск, отримання першої роботи, підвищення, одруження, народження дитини чи подолання своїх слабкостей — усе це заслуговує на зупинку та вдячний погляд назад. Знання пройденого шляху дозволяє святкувати як маленькі, так і великі перемоги без потреби порівнювати їх з успіхами інших.
Читайте також:
7 цитат святих про вдячність Богові
4.Перетворіть порівнювання у стимул
Замість знеохочуватися досягненнями інших, варто поставитись до них як до джерела натхнення. Успіх іншої людини може мотивувати, заохочувати і пропонувати нові можливості для зростання, а не викликати розчарування.
5.Обмежте те, що підживлює потребу порівнювати
Соцмережі здатні підсилювати людську схильність порівнювати себе з іншими, оскільки представляють ретельно дібраний і прикрашений образ реальності. Тому важливо свідомо вибирати контент, який ми споживаємо, і дотримуватися дистанції, коли він починає викликати зневіру або відчуття неповноцінності. Це дасть змогу зосередитися на власному житті та власному шляху.
Читайте також:
Як знайти радість: проста наука від святих
Справжній спокій душі — не в тому, щоб бути щасливішим за інших. Він радше виникає, коли ми перестаємо ставитися до життя інших людей як до міри власного щастя.
Переклад CREDO за: Карен Гатч, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
