Роздуми над Першим читанням на суботу XXV Звичайного тижня, рік ІІ
Радій, юначе, у твоїй молодості, і нехай серце твоє зазнає щастя за днів твого юнацтва; іди, куди тебе тягне твоє серце, за тим, що чарує твої очі, але знай, що це все Бог на суд тебе поставить. Гони тугу з твого серця й віддали від себе лихо; але і молодість і чорний волос – марнота.
Пам’ятай про твого Творця у дні твоєї молодості, перше, ніж лихі дні прийдуть і роки настануть, що про них скажеш: Вони мені не довподоби; перш, ніж померкне сонце й світло, місяць і зорі, і насунуть по дощі знов хмари; тоді, як затремтять сторожі дому, і позгинаються мужі хоробрі, і ті, що мелють, кинуть молоти, бо їх мало, і потемніють ті, що виглядають у вікно, і зачиняться на вулицю двері, і притихнуть жорна; замовкне голос пташки, і припиняться пісні.
Коли здійматись угору буде страшно, ба й на дорогу буде лячно вийти.
І дерево цвістиме мигдаливе, і сарана стане тяжкою, і каперс висиплеться, – бо людина відходить до своєї вічної домівки, і плакальники вже по вулиці вештаються.
Перш, ніж порветься срібна нитка, і золота плящинка розіб’ється, і трісне глечик над водою, колесо поломиться коло криниці, і порох повернеться у землю, звідки взявся, а дух відійде до Бога, що його Він дав.
Марнота марнот, каже Когелет, геть усе марнота.
Проп 11,9 – 12,8
Ось уже й завершення книги Когелета. І завершальний акорд такий же, як і початковий: мінорний. Так, треба радіти, бути щасливим, гнати геть тугу й лихо. Однак про Бога не можна забувати, бо Він буде судити наше життя.
Потім іде символічний опис старості та смерті. Всіх це чекає. Тому «марнота марнот, геть усе марнота».
Сумно, песимістично. Але як правдиво! Когелет, з усім своїм мінорним настроєм, нагадує про істину людського життя. Не можна будувати справжнього щастя на фальшивих фундаментах. Радіти треба, користуватися Божими благами треба, бути щасливим треба. Але — від справжніх речей. Бо якщо фундаментом щастя стає вічна молодість (а це щораз більше буде загніжджуватися в стилі життя) чи фальшиві цінності, — то вони зникнуть, розвіються, випаруються.
На чому будую своє життя? Чи зі спокійним серцем іду назустріч схилку літ?
фінансово.
Щиро дякуємо!
