Виступ Його Високопреосвященства архієпископа Клаудіо Ґуджеротті, Апостольського нунція в Україні, з нагоди Всеукраїнського дня молитви за сиріт. Київ, 11 листопада 2018 року, Український Дім.
Якось я відвідав дитячий будинок; там був хлопчик. Він називався Веня. Директорка мені сказала: ці, менш інтелектуальні, навчаються тут, всередині, лише два дні на тиждень. Весь інший час вони доглядають свині. Веня пишався своєю свинею. Він показував мені її щоразу, як я його відвідував. Він пестив її так, неначе це була якась дуже дорога людина. Одного дня свиня померла. Директорка зателефонувала мені: Веня не переставав плакати, він був у розпачі. Він втратив те, що в його світі було його єдиною сім’єю…
Господи, Ти сказав нам у Євангелії, що ангели цих дітей завжди споглядають обличчя Бога. Але вони, діти, дивляться на наше обличчя. Деякі не бачили жодних облич: вони були вбиті раніше. Ті, які народилися, — вчини, щоб знайшли в наших очах і в нашій усмішці принаймні одну причину жити. Нехай вони відчувають, що, коли ми дамо трохи любові, — це Ти, Небесний Отче, який ні на мить не забуваєш їх, бо кожен є Твоїм шедевром. Вони б хотіли бачити обличчя матері, але мама далеко; іноді вони називали мамою те обличчя, яке було обличчям не матері, а жінки, якій їх продали… Вони б хотіли бачити обличчя батька, але батько загинув на війні…
Господи, справжнє суспільство — це те, яке ставить дітей на перше місце, у центрі всього, як мету всього.
Ти вимагатимеш від нас відповіді, якщо навіть одна дитина виголосить цю страшну фразу: «Навіщо існувати, щоб жити таким життям?» Це було би нашою поразкою, і трохи теж Твоєю.
Апостольська нунціатура в Україні
фінансово.
Щиро дякуємо!
