Роздуми над Першим читанням на п’ятницю ІІ тижня Адвенту
Так говорить Господь, твій Відкупитель,
Святий Ізраїля:
«Я – Господь, Бог твій,
який тебе навчає про корисне,
який тебе веде по дорозі, що нею маєш ходити.
Якби ж то ти вважав на Мої заповіді!
Щастя твоє було б, мов річка,
а справедливість твоя – як хвилі в морі.
Немов піску, було б твого потомства;
тих, що вийдуть із твого лона, немов його зернят;
ім’я твоє не щезло б, не зникло б
з-перед Мого обличчя».
Іс 48,17-19
Навіщо заповіді? Навіщо Божі закони? Господь пояснює: вони були дані для нашої користі.
«Якби ж то ти вважав на Мої заповіді!» — потрібно слухати Божий голос, бо Він бажає нам добра, а тому оберігає від помилок, що провадять до нещасть. Більш того, від цього залежить саме існування! Бог — наш Відкупитель, тобто родич, близька людина, що має визволити (викупити) з біди, якщо це буде необхідно. А людина може Його не слухати…
Різдво наближається, Ісус близько, але чи для мене? В чому Він близький? З чого це видно?
Ісусе, Ти прийшов до всіх, навіть грішників та митників. Твій голос лунає і в Твоїх заповідях. Дай зрозуміти їх важливість і докласти зусиль, щоб жити Твоїм вченням!
фінансово.
Щиро дякуємо!
