Його практичними порадами вже чотири століття успішно користуються католики — і не тільки.
Мені подобається святий Франциск Сальський не тільки тому, що він — покровитель журналістів. Окрім цього, він має багато інших заслуг і достоїнств, першим розробив мову жестів, усе життя боровся без власною вибуховою вдачею і так її приборкав, що став відомий своєю лагідністю. Був співзасновником згромадження сестер-візиток, а його єпископською столицею була Женева: в ті часи — центр протестантизму в Швейцарії. Він був там таким небажаним, що мусив виконувати свої обов’язки в іншому місці.
Мене він привабив тим, що ще в XVII столітті розумів: те, що ти мирянин, зовсім не заважає прагнути до святості. «Це помилка щодо віри — так, і єресь, — намагатися вигнати побожне життя з подружньої спільноти, ремісничих домів, таборів [військових] і князівських палаців».
Саме для тих, хто розпізнав своє покликання як життя у світі, єпископ Женеви написав духовний порадник «Filotea». Він має форму листа до уявної героїні, яка прагне святості. Франциск приховав під її іменем людську душу, отже, текст написаний також і для чоловіків (цей прийом не був до кінця успішним, бо у вступі до пізнішого «Teofil» Франциск Сальський пише, що багато чоловіків, які читали «Filotea», через жіночу форму звернення не змогли скористатися порадами і нарікали на це — що ж, відмовка як відмовка, головне, що зручна…)
Віками «Filotea» служила підручником і джерелом натхнення для наступних поколінь католиків і, хоча від початку була призначена для мирян, нею користувалися також богопосвячені та духовні особи. Запрошую переглянути десять порад із цього твору, а якщо сподобаються — заохочую прочитати повністю.
Поради святого Франциска Сальського
1.«Святі були такими, як і ми: трудилися для того ж самого Бога і задля тих самих чеснот; чому ми не повинні робити те ж саме, що й вони, відповідно до нашого стану та покликання?» (с.340).
2.«Небагатослівність, до якої заохочують древні мудреці, не означає: говорити мало слів, а не говорити їх багато і марних; не кількість бо, а якість слів треба мати на увазі» (с.242).
3.«Дивакуватісьть — це така простакувата і невизначена суворість, що ні собі, ні іншим не дозволяє відпочивати будь-яким чином, розважаючись або граючи» (с.243).
4.«Вбирайся гарно, Філотеє. Ніколи не носи речей, які тобі не пасують або погано підібрані: бо виходити на люди в одязі, який викликає у них відразу, означає неповагу до них» (с.224).
5.«Зауваж, Філотеє, що Пресвяте Серце Ісуса точно бачило з дерева хреста твоє серце і любило його, і ця любов здобувала для тебе всяке добро» (с.342).
6.«Завдяки ранковим вправам (молитві) ми відчиняємо душу на сонце справедливості; а завдяки вечірнім — зачиняємо її перед темрявою пекла» (с.96).
7.«Ніщо так не противиться любові, а тим більше, побожності, як презирство і знущання з ближнього, а насмішок та глузування без презирства ніколи не буває, і тому — це тяжкий гріх» (с.228).
8.«Треба без сумнівів і лагідно терпіти приятеля з його недоліками; однак не варто ці недоліки в ньому підживлювати, а тим більше їх поділяти» (с.212).
9.«Відпочиваємо в Бозі, щоби зітхати до Нього, а зітхаємо до Бога, щоб у Ньому відпочивати» (с.99).
10.«Жінки нехай прагнуть, щоб їхні чоловіки були просякнуті медом побожності, бо чоловік без побожності — це звір, жорстокий, грубий, жорсткий» (с.265).
фінансово.
Щиро дякуємо!
