Роздуми над Божим Словом на п’ятницю ІІІ тижня Великого Посту
Для того щоб полюбити, потрібно когось знати. А як пізнати, якщо не вислухати? Мабуть, цей принцип діє не тільки у стосунках між нами, але також у наших відносинах із Богом.
Ісус відповів: «Перша є: Слухай, Ізрáїлю: Господь, наш Бог — єдиний Господь, і любитимеш Господа, Бога свого, всім серцем своїм, і всією своєю душею, і всім своїм розумом, і всією своєю силою”. І друга оця: “Любитимеш свого ближнього, як самого себе!” Іншої, більшої заповіді від цих немає»
Часом здається, що не вмію взагалі, навіть на частинку любити Бога так, як пишеться в сьогоднішній першій заповіді. Любити всім серцем, усією душею, думкою та силою. Те, як вмію любити — це любити частинками. Таким часом здається моє серце: роздрібнене і поділене. Тому і пропоную Богу таку ж любов: тут, Боже, довіряю тобі повністю, а там залишу трохи для інших «сторонніх богів» — у кожного з нас вони свої (Псалом 81).
А якщо сьогоднішні заповіді не настанова, а обіцянка? Не наказ, а підтвердження того, що так і буде за умови, якщо будемо дотримуватися першого речення: «Слухай Ізрáїлю!». Навчуся любити Бога, якщо буду Його слухати, бо тільки тоді зможу пізнати Ким Він є. А пізнавши, зможу полюбити всім серцем, душею, думкою та силою. Тобто Він зможе зробити з наших уламків ціле серце, яким буду Його любити.
Тільки після того настає другий етап: зможу і вмітиму любити інших не ранячи їх, не роблячи їм боляче. Бог дає дуже чітку ієрархію: любити інших — це добре, але навіть наша любов до інших не зможе зайняти перше місце, тому що без Бога ми не вміємо любити. Ми не спроможні давати любов, відступаючи від справжнього Джерела. Без наповнення нашої порожньої студні серця справжньою Водою, не зможемо наповнювати інших.
Тату, своїм Словом складай докупи наше серце поділене на стільки частин, аби вміло по-справжньому Тебе любити.
фінансово.
Щиро дякуємо!
