Україна

Єпископ Кривицький до сімей: «Під час бойових дій діалог провадить лише зброя»

20 Березня 2019, 16:51 899 Ірина Ролінська

У сучасному світі інститут шлюбу та сім’ї переживає глибоку кризу. Католики — не виняток.

Усвідомлюючи всі виклики родинного життя, у парафії Воздвиження Святого Хреста в Києві вирішили 16 березня 2019 року зібрати під одним дахом кілька десятків сімей для ділення досвідом та спільної молитви. День зосередження родин відбувся в рамках Року святості подружжя та сім’ї.

Парафія на Святошині, як її звикли називати, — легендарна, в радянські часи вона єдина діяла на Київщині. Саме тут 1988 року встановлено пам’ятний хрест до ювілею хрещення Русі, тут працювали отець Ян Крапан та отець Тадеуш Хоппе, сюди приїздили свята Мати Тереза та брат Роже з Тезе, тут досі зберігаються родинні традиції. Зараз парафією опікуються отці Ордену Босі Кармелітів. Отож не дивно, що суботнього ранку в цьому храмі зібралося близько 200 дорослих та 40 дітей не лише з парафії Воздвиження Святого Хреста, а й з інших парафій Києва, а також з Ірпеня, Житомира. Довгоочікуваним гостем став ординарій Києво-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький.

 

 

На початку з вітальним словом до вірних звернувся настоятель парафії — отець Бенедикт Крок OCD. Потім конференцію виголосив єпископ-ординарій, звернувши увагу присутніх на сучасні загрози сім’ї.

Пізніше всі присутні працювали в групах, роздумували над питаннями, які поставив єпископ, та над відповідями зі Святого Письма. Сім’ї ділилися власним досвідом, відкрито говорили про проблеми, які мають, та про те, як саме намагаються їх вирішити. Також був час для спільної молитви та індивідуальних роздумів над Святим Письмом.

Після роботи в групах єпископ Віталій відслужив Святу Месу разом зі священиками парафії. У своїй проповіді він зазначив:

 

 

«Сьогоднішній уривок Євангелія (Мт 5, 43-48) це увінчання Нагірної проповіді. Закінчення цієї проповіді — останні слова з Євангелія від Матея. Ці слова закінчують цикл проповідей Ісуса, у яких Він говорить про те, як мають виглядати люди — мешканці, чи громадяни, — Небесного Царства. Ісус закінчує цей уривок словами: “Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!”

Чи можуть піднести руки ті люди, які погоджуються з цим словом, і можуть сказати, що вони є або можуть бути досконалими? Проблема цього уривку полягає в тому, що не всі розуміють значення цих слів. Господь насправді закликає людину спілкуватися з Ним. У першому читанні (Втор 26, 16-19) Господь говорив про те, що ми визиваємося і говоримо: “Обираємо тебе, Боже”, але той самий Господь теж каже: “Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і призначив”. Так, звісно, є ця ініціатива Бога, але Він нічого в нашому житті не зробить без нашої відповіді. І слово, коли ми обираємо й кажемо, що Він є нашим Богом, — це і є той вибір, який відбувається під час важливих подій, наприклад, хрещення, особливо для зрілої особи, яка сама обирає Ісуса. Це також Таїнство Миропомазання, коли освячуються, благословляються тепер вже лицарі Господні. Це й інші події, наприклад, вінчання, коли люди кажуть: “Боже, ми нічого не зробимо вдвох, наша сім’я не матиме сенсу, якщо Тебе в ній не буде. Тому ми обираємо Тебе сьогодні”, цей шлюб укладається у присутності Бога. І в Його присутності ці двоє кажуть одне одному “так”. Один для одного на ціле життя.

До цього також треба додати, що таким вибором є кожен наш день, коли ми його розпочинаємо в ім’я Бога і в Його ж ім’я його закінчуємо, а між цими пунктами А і Б є ще цілий день, коли в ім’я Бога робимо менші вибори, кроки, коли стоїмо на Його стороні.

Ми знаємо, в житті людей є ще одна небезпека — необ’єктивність, коли людина займає якусь певну сторону, коли в родині не відбувається справжнього діалогу лише тому, що дві сторони цього діалогу (подружжя, батьки-діти) не згодні його провадити. Тобто люди засіли у своїх окопах, побудували стіни і постійно відстрілюються. Чи можна в таких умовах будувати діалог? Ні, бо триває війна, бойові дії. Під час бойових дій діалог провадить лише зброя. Щоб побудувати об’єктивний, справжній діалог, треба зруйнувати ці стіни, треба вийти з окопів, треба зустрітися і почати цей діалог.

Добрим прикладом для цього нам можуть послужити слова сьогоднішнього Євангелія — слова Ісуса, який каже: “Ви маєте батька, який є ідеалом об’єктивності”. Сьогодні йде дощ; ніхто не може сказати, що Господь вибрав поганих людей і точково б’є по них, а коли настане час поливати грядки, то Він буде точково по нас поливати. Святе Письмо каже, що Він, Батько, посилає дощ на злих та на добрих, сонце так само світить одним та іншим, і тих, і інших благословляє. У певних колах, які не приймають Бога, часто ці благословення не доходять до діла, не працюють. Ісус говорить сьогодні такі слова: “Якщо ви хочете бути дітьми Отця”. Якщо правильно перекласти ці слова з грецької мови, то можна сказати: “Якщо ви хочете називатися Отцевими”. Скажу ще з іншої сторони: кожна тут присутня сім’я має своє прізвище, воно об’єднує старших людей з меншими. Менші мають таке ж прізвище, як і старші, і можуть це засвідчити. Але є така практика, яку може використати, наприклад, батько родини. Дитина повела себе не так, сказала погане слово. Батько родини може сказати: “Ми (я скажу класично) Іванови. У нашій сім’ї поганих слів не говорять. Якщо ти хочеш називатися Івановим (а називатися Івановим — це мати доступ до холодильника, до кімнати з іграшками, просто приходити до себе додому), то ти не будеш говорити цих слів”. Дитина має погодитися або не погодитися. На кону стоїть дуже багато.

 

 

Якщо дослівно перекласти ці слова — “якщо ви хочете називатися Отцевими”, тобто тими, хто належить до Отця, — то маємо чинити так само, як і Він чинить. А Він скаже, що любить усіх. Ось ця об’єктивність! Якщо ви любите лише тих, які для вас роблять добро, то що доброго нам із того? Так роблять язичники. Чим ви кращі за язичників? Якщо ви благословляєте лише тих, хто близький вашому серцю (діточок, близьких, отець-настоятель своїх парафіян, яких знає), то можна сказати, що нічого надзвичайного не робите.

Але Господь посилає нас усіх до цієї об’єктивності. Хочу сказати, що ця об’єктивність, насправді, належить не лише людям, яких ми не знаємо на ім’я, прізвище, а вони горе якесь вчинили. Вона торкається кожного з нас у родині.

В одній сім’ї сталася така ситуація: дружина приготувала вечерю і чекала на чоловіка, він запізнювався, аж нарешті прийшов. Вона йому каже, що чекала на нього, вечеря на столі, запрошує до столу, а він ховає очі. І був момент, коли вони зустрілися в коридорі чи в кухні, він сказав їй, що сьогодні йде до іншої. Це все, що він сказав; після цього, звісно, мав відбутися ланцюг подій, тому він відвернувся і пішов швидко збирати речі. Вона пішла до іншої кімнати, в будинку тиша. Проходячи обік, він побачив, що вона прасувала йому сорочку. Запитав її, що вона робить, у відповідь почув: “Ну як ти підеш до іншої жінки у невипрасуваній сорочці?” Він швидко пішов до іншої кімнати, потім повернувся, став перед нею навколішки і сказав, що не знав її такою і такої жінки більше не знайде.

Якби увімкнувся ланцюг звичайних, очікуваних подій, коли в цього чоловіка летить свіжоприготована вечеря або лунають певні слова, — чи він би залишився? Він би пішов реалізовувати далі той план, який собі заклав. Він був у проблемі, він не був об’єктивним. Але, на превелике щастя, об’єктивною залишилась вона. Постійною залишилась вона.

У сім’ях так відбувається час від часу (знаємо, що графіки, календарі кожного з нас відрізняються), що хтось із нас стане необ’єктивним, непостійним, у якийсь день “посиплеться” і зробить щось не так, що не узгоджене напередодні. Дуже важливо, щоб інші люди у сім’ї, у спільноті, у Церкві, в оточенні залишалися такими, якими їх хоче бачити Отець. На початку я запитав вас, чи ви готові бути досконалими, як говорить Ісус: “Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!” Чи Ісус збрехав, що ми можемо бути досконалими? Чи Ісус може збрехати?

Добре. Якщо ми довели, що Ісус не може говорити неправду, значить, ми до чогось не дотягнулися. Слово “досконалий” у цьому випадку не має нічого спільного зі словом “всемогутній”. Грецьке tέλειος (телейос) означає більше практичність якоїсь певної речі. Наприклад, кожен із нас у кишені має ключ від власної домівки. Прогрес іде вперед, але якщо я прийду зі своїм ключем і намагатимуся відчинити двері вашої домівки, в мене щось вийде чи ні? Ймовірність один до мільйонів. Але цей конкретний ключ є відповідним для дверей моєї домівки. Тому в моєму випадку, коли я прийду до себе додому, цей конкретний ключ буде телейос. Він відповідний і досконалий для того, щоб відчинити двері моєї домівки. Так само і ваші ключі відповідні, щоб відчиняти двері ваших домівок. Слово “досконалий” говорить у цьому випадку про практичність. Якщо я загублю свій ключ, то маю піти і зробити точнісіньку копію, щоб цей ключ знов став телейос. Але без цього дошліфовування, калібрування нічого не вийде.

З людьми теж такого не буде, якщо не робити щодня це дошліфовування, калібрування, бо ми мінливі. Сьогодні, відходячи від сповіді, примиряючись із Богом, — ми телейос, але, як каже Йоан апостол: “Ви є сини Божі, але не відкрилося, чим будете”. Це залежатиме від того, наскільки ми відповідні, досконалі, на своєму місці — батько як батько, мати як мати, діти як діти (вони вчаться, але дорослі і вже все вміють), подружжя одне до одного, лікар на своєму місці, юрист на своєму місці тощо. Згідно з цією інтерпретацією, згідно зі словами Ісуса, які Він нам говорить, щоб ми бути спасенні й були в домі Батька, щоб ми називалися Його прізвищем (Бог не має прізвища, але Батьковими дітьми ми можемо називатися). Він хоче, щоб ми назвалися цими дітьми. Він хоче, щоб ми належали до цієї родини, не відходили і не цуралися її. Тому ще раз вас питаю, хто хоче бути досконалим? (Уже набагато більше!)

Просімо Господа, щоб Він нам у цьому допоміг, і не забуваймо, що Батько і Син зробили для того, щоб ми належали до Його родини. Співпрацюймо з Богом! Амінь!»

 

 

На завершення представники парафії Воздвиження Святого Хреста подякували єпископові Віталію за те, що знайшов час весняного ранку засіяти серця вірних зерном Божого Слова. Після Святої Меси можна було почути про досвід навернення та служіння від представників спільнот та окремих сімей. Пізніше присутніх частували смачним обідом, який дбайливо організувала спільнота «Домашньої Церкви».

Завершився День зосередження родин спільним чуванням біля Пресвятих Дарів, яке провів гурт «The Secret of Seven».

Висловлюю подяку за запрошення та допомогу у підготовці матеріалу Лілії Кучер.

Фото: Лілія Кучер

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

Київ
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: