Біблійні роздуми

Впусти Лазаря додому

20 Березня 2019, 18:58 3335 о. Роман Лаба OSPPE

Роздуми до Слова Божого на четвер ІІ тижня Великого Посту

ЛК 16, 19-31:

Був собі один чоловік багатий, що одягавсь у кармазин та вісон та бенкетував щодня розкішно. Убогий же якийсь, на ім’я Лазар, лежав у нього при воротях, увесь струпами вкритий; він бажав насититися тим, що падало в багатого зо столу; ба навіть пси приходили й лизали рани його. Та сталося, що помер убогий, і ангели занесли його на лоно Авраама. Помер також багатий, і його поховали. В аді, терплячи тяжкі муки, зняв він очі і побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні, і він закричав уголос: Отче Аврааме, змилуйся надо мною і пошли Лазаря, нехай умочить у воду кінець пальця свого й прохолодить язик мій, бо я мучуся в полум’ї цім. Авраам же промовив: Згадай, мій сину, що ти одержав свої блага за життя свого, так само, як і Лазар свої лиха. Отже тепер він тішиться тут, а ти мучишся. А крім того всього між нами й вами вирита велика пропасть, тож ті, що хотіли б перейти звідси до вас, не можуть; ані звідти до нас не переходять. Отче, сказав багатий, благаю ж тебе, пошли його в дім батька мого; я маю п’ять братів, нехай він їм скаже, щоб і вони не прийшли в це місце муки. Авраам мовив: Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають. Той відповів: Ні, отче Аврааме, але коли до них прийде хто з мертвих, вони покаються. А той відозвавсь до нього: Як вони не слухають Мойсея і пророків, то навіть коли хто воскресне з мертвих, не повірять.

Один із способів розуміння Біблії полягає в тому, що вона пояснює себе сама. Тобто щоб зрозуміти один текст, потрібно глянути в інший, де вжито ті самі або подібні слова, фрази тощо. Вже на початку притчі про багача написано, що він одягався в кармазин та вісон. У Біблії одяг має важливе значення, характеризує особистість, вказує на серце. Розгляньмо детальніше – за допомогою інших біблійних текстів, – про що може нам розповідати така згадка про вбрання, як «кармазин та вісон».

Кармазин та вісон

Вих 25,4: кармазин та вісон – «податі» для Господа.
Вих 26,1 – з вісону й кармазину Господь сказав спорудити храмину.

З цих текстів видно, що кармазин і вісон були сакральними тканинами, призначеними для Бога. Багач одягався в кармазин та вісон, тобто присвоював собі те, що належить Богові. Подумай, чи не можеш пригадати щось подібне зі свого життя? Чи не вбирався ти в якісь Божі «матеріали»? Чи не ставив себе на Його місце? Лише Йому належить слава, лише Його Слово і Його воля мають абсолютну цінність, лише Він керує всім… Зупинись і подумай, чи не перебирав ти на себе того, що належить Богу?

Прочитай ще один текст із Одкровення:

І дано їй (Дружині Агнця – Церкві), щоб одягнулася у вісон чистий, ясний, вісон же – це праведність святих (Одкр 19,8).

Яка різниця між багачем і дружиною Агнця – Церквою! Про багача написано, що він одягався у кармазин та вісон. Зверни увагу на активну форму – одягався, багач одягав сам себе. Що написано про Церкву? І дано їй, щоб одягнулася у вісон чистий. Від кого дано? Від Бога. Коли перестанеш дбати про власну «славу», про неї подбає Бог. Послухай, що написано про Ісуса:

Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив (Йн 17,1).

Те, що ти найбільше прагнеш забути і викинути за брами свого життя, – це твоє ім’я, твоя сутність!

 

Спробуймо відшукати багача і Лазаря у власному серці.

Назовні можна виглядати багачем, робити вигляд «духовно багатої людини», а десь поза брамами твого серця лежить Лазар – темна, ранима тінь твого життя, щось, чого ти в собі не приймаєш, що прагнеш забути і не згадувати навіть сам собі, не кажучи вже про інших. Лазар – це завдані тобі рани, тінь твоєї «багатої» особистості, ті події, які ти хочеш викреслити зі своєї біографії.

Але саме Лазар у цій притчі є тим, хто має ім’я. Ким хочеш бути – багачем без імені, кимось знаним, на кого всі звертають увагу, завжди з приклеєною усмішкою, кимсь, хто багато осягнув і домігся в житті… чи, може, прагнеш бути ніким для світу, але для Бога мати своє ім’я, справжнє, невигадане, бути «вбогим у дусі»? Те, що ти найбільше прагнеш забути і викинути за брами свого життя, – це твоє ім’я, твоя сутність!

 

Ти любиш себе таким, яким ти є, чи постійно намагаєшся бути кимсь іншим, «більш гідним любові»?

Можливо, своє справжнє ім’я ти прикриваєш кармазином та вісоном – власною побожністю. Тобто з матеріалів, призначених для храму Бога, споруджуєш храм собі. У Книзі Одкровення написано про велику блудницю – Вавилон, одягнену в порфіру і прикраси, в руці у неї золотий келих, але наповнений різними гидотами (пор. Одкр 17,4-6). Багач убраний у прекрасні шати, але в серці має брак любові, брак милосердя. Чи маєш ти милосердя до свого власного Лазаря? Спробуй дати відповіді на такі запитання (попереджаю, це ризиковано):

– Як реагуєш, коли в тебе щось не виходить? Розумінням себе чи критикою та злістю на себе?
– Як сприймаєш критику інших?
– Як ставишся до тих, хто тобі нагадує тебе самого і твоє життя?
– Чи маєш сміливість говорити про своє життя і не соромитися при цьому? Наприклад, чи маєш сміливість визнати темні сторінки своєї родини?

Усі ці запитання можна змістити в одному: ти любиш себе таким, яким ти є, чи постійно намагаєшся бути кимсь іншим, «більш гідним любові»?

 

Лазар – це образ Ісуса, Який помирав так само, за брамами міста, викинутий із суспільства. Що це означає для нас? Це означає, що КОЛИ МИ ПОЗБУВАЄМОСЯ ЛАЗАРЯ ЗІ СВОГО ЖИТТЯ, ТО ПОЗБУВАЄМОСЯ ТАКОЖ ІСУСА!!!

Прочитаймо уважно Євр 13,11-14:

Бо котрих звірят кров архиєрей заносить у святиню за гріхи, тих м’ясо палиться за табором. Тому й Ісус, щоб освятити народ власною своєю кров’ю, СТРАЖДАВ ПОЗА МІСТОМ. Тож виходьмо до Нього ЗА ТАБІР, несучи наругу Його, бо ми не маємо тут постійного міста, а майбутнього шукаєм.

Чи цей текст не нагадує тобі Лазаря, який страждав за брамами палацу?

Наруга Ісуса – це твоя наруга, бо Син Божий взяв її на себе. Твою наругу, твої рани, твоє приниження, усе, що тебе в житті скривдило, Ісус узяв на себе і зробив своїм. Немає такої рани у твоєму житті, якої не пережив би Ісус.

Пригадай собі власну «наругу» і розкажи про неї Ісусові у молитві. Порозмовляй з Ісусом про те, що ти прагнув забути.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: