Роздуми над Словом Божим на середу IV тижня Великого Посту
Коли в житті виникають труднощі, ми поводимося по-різному. Хтось діє, спираючись лише на свої сили, а хтось — шукає допомоги. Одному важливо відчувати близькість і підтримку, а для інших це необов’язково. Ізраїльтяни багато разів потрапляли в скрутні ситуації, та Бог завжди був із ними і спасав їх. Послухаймо тепер уривок із книги пророка Ісаї (Іс 49, 8-15):
Так говорить Господь: «Я вислухаю тебе в час сприятливий, у день спасіння тобі допоможу. Я збережу тебе і поставлю тебе у завіт народу, щоб обновити землю, щоб розділити спустошену спадщину, щоб сказати в’язням: Виходьте!, а тим, що в пітьмі: Покажіться! Вони пастимуться при дорогах; їхні пасовиська будуть по всіх верховинах. Ні голоду, ні спраги не зазнають; не вдарить на них ні палючий вітер, ані сонце, бо той, що жалує їх, буде їх водити, приведе їх на джерела водні. Зроблю дорогами всі гори, шляхи будуть піднесені. Ось ці приходять іздаля, ці з півночі і з заходу, а ті з Сінім-країни.» Ликуйте, небеса, радуйся, земле, гукайте весело, ви, гори, бо Господь утішив свій люд і змилосердився над його пригніченими. А Сіон сказав: «Господь мене покинув, забув мене Владика мій!» Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, я тебе не забуду.
Утішив Господь народ свій (Іс 49,13). Роздумуючи про втіху, ти можеш згадати події зі свого дитинства, коли мама знаходила потрібні слова та, втішаючи, обіймала тебе. Вона уважно слухала, як ти розповідав їй про свої клопоти. Її присутність і любов вселяли в тебе впевненість у тому, що проблема вирішиться. Але якщо в тебе не було такого досвіду, ти можеш знайти втіху в Богові. Саме про це говорить сьогоднішнє Слово. Бог знає тебе. Йому відомі твої бажання, потреби, страхи й турботи. Він ані на мить не забуває про тебе. Тому що в Писанні сказано: «Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, я тебе не забуду», — говорить Господь (пор. Іс 49,15).
Божа втіха більша, ніж та, яку можуть дати люди. Вона завжди з тобою, навіть якщо твої вчинки відштовхнули від тебе всіх твоїх ближніх. Про це ми читаємо у Святому Письмі, де Господа названо Богом вірним та істинним. Ісус обіцяв учням, що буде з ними завжди (див. Мт 28,20), і ніколи не порушив своєї обіцянки. Можливо, ти знаєш про це, але труднощі життя знову й знову випробовують твою віру. Навіть коли ти сумніваєшся в близькості Бога, Він поруч і прагне допомогти тобі. Тому не бійся говорити Ісусові про свої радощі та прикрощі. Не бійся відкривати Йому свої найпотаємніші думки, навіть якщо вони відображають страх, сором, тривогу, гіркоту чи гнів. Ти нічим не здивуєш і не відштовхнеш Його. Навпаки, саме в такі моменти ти й відчуєш Його близькість і втіху.
«Господи Ісусе Христе, Ти знаєш мої печалі та проблеми. Ти сам будь сьогодні моєю втіхою. Зміцни мою віру в те, що Ти — завжди поруч.»
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
