Що означає поклоніння Всевишньому? Яка користь Євхаристійної адорації? Про це та інше проповідував о.Раньєро Канталамесса, проповідник Папського Дому, в черговій великопісній науці для Святішого Отця та членів Римської курії.
Поклонятись, віддавати шану Господу Богу означає спіймати спалах світла вночі, потопати в безмежному та бездонному океані, зануритись у незглибиму безодню Господа Бога, відчути велич, красу й доброту Сотворителя і Його присутність, що перехоплює подих. З цього о.Канталамесса у п’ятницю, 5 квітня 2019 р., в каплиці Redemptoris Mater апостольського палацу у Ватикані розпочав свою катехизу з нагоди Великого Посту, повідомляє Vatican News.
Віддавати шану Господеві — це необхідність
Як зазначив проповідник, спочатку термін «віддавати шану» означав жест простягатись обличчям до землі перед кимось, як знак підпорядкування. В цьому значенні слово «адорувати» вживається також і в Євангеліях та в книзі Одкровення. Йдеться про надзвичайний релігійний жест, якого не можна застосувати до жодної особи, окрім Господа Бога, навіть стосовно Пресвятої Богородиці. Адорувати, тобто віддавати шану, — це, як наголошував святий Григорій Назіанзин, означає «підносити до Бога гімн тиші». Іншими словами — це дозволити, що Бог був для нас Богом, а себе визнати Його творінням.
Віддаючи шану Богові, людина стає вільною
За словами отця Раньєро, адорування Господа Бога вимагає, щоб людина схилилась перед Ним і мовчала. Воно передбачає складення жертви власного «я», власної слави та самодостатності. Таким чином, людина стає вільною. А, отже, адоруючи Творця, правда, яка перебувала в неволі несправедливості, стає вільною. Як підкреслив проповідник, в адоруванні випереджується повернення всього до Господа Бога.
Віддавати шану — це привілей
Як вода знаходить спокій лише тоді, коли тече в напрямку моря, а пташка — в польоті за вітром, так і людина, що віддає шану Богові, віднаходить мир лише в молитовному поклонінні, яким і є адорація. «Віддавати шану Богові — це не обов’язок, а привілей. Людина потребує для адорування чогось величного. Отож, не Бог потребує, щоб Йому віддавали шану, але людина потребує адорувати», – підкреслив о.Канталамесса.
Він додав, що Церква має один дуже особливий спосіб адорування, яким є Євхаристійна адорація. Вона почала розвиватись як побожна практика на християнському Заході починаючи від ХІ століття. «Стоячи спокійно та мовчазно перед Ісусом у Пресвятих Дарах, або перед Його іконою, ми полишаємо наші плани, щоби звільнити місце для Христа, а Боже світло проникає в наше серце та його зцілює», — мовив отець-проповідник.
Користь Єхваристійної адорації
Коли людина віддається Євхаристійній адорації, з нею відбувається щось подібне, як із деревами навесні, свого роду «фотосинтез». «На гілках з’являються зелені листочки, які поглинають з атмосфери певні елементи, що під дією сонячного світла “закріплюються” і перетворюються на живлення рослин. Без зеленого листя рослина не могла б рости й приносити плоди та допомагати відновляти кисень, яким ми дихаємо. Ми повинні бути схожими на ці зелені листочки», — наголосив о.Раньєро.
Євхаристійна адорація як одна з форм євангелізації
На переконання о.Канталамесси, Євхаристійна адорація є також одним із найефективніших способів євангелізації. Про це свідчать багато парафій та спільнот, які вмістили Євхаристійну адорацію у свій розпорядок дня чи тижня. «Вигляд людей, які ввечері або вночі перебувають у тихій адорації перед Пресвятими Дарами в освітленому храмі, змусив багатьох перехожих увійти й після того, як зупинились на якусь мить, промовити: тут є Бог!» — сказав о.Раньєро.
Серед іншого він також зазначив, що християнська адорація полягає не в тому, щоби споглядати на себе, заглиблюватись у себе, шукаючи свого внутрішнього «я», але у подвійному спогляданні, тобто де є два погляди: Бога і людини, де людина споглядає Бога, а Бог — людину.
фінансово.
Щиро дякуємо!
