У Львівській архідієцезії триває піше паломництво вірян до санктуарію Божої Матері Миру та Примирення в Більшівцях, яке розпочалося 7 липня 2026 року.
Цей рік присвячений св.Францискові — тож і паломництво відбувається в сяйві святості цього непересічного Серафимського отця, який ось уже 800 років надихає людей в усьому світі наслідувати його смиренний приклад любові до Бога і Церкви.
Цього року до Більшівців прямують п’ять піших паломницьких груп, які виходять у дорогу з різних куточків Львівської архідієцезії. Шоста група вирушить у суботу вранці з Івано-Франківська, а сьогодні, в четвер 9 липня, вирушило IV Велопаломництво із Мостиськ, що на Львівщині.
Загалом цьогоріч паломницький шлях до Більшівців долають понад 600 вірян. Минулого року прочани змагалися з негодою — шквальний вітер та сильні дощі суттєво ускладнювали дорогу. Позаминулого року всім дошкуляла аномальна спека. Але ніякі зовнішні обставини чи несприятливі погодні умови не зупинять паломництво, час якого настав. І ніщо не стримає прочан, які після завершення паломництва починають рахувати дні до наступного.
Цього року погода дуже мінлива, але учасники прощі, загартовані метеорологічними крайнощами минулих років, ставляться до всіх капризів погоди з витримкою та проявляють воістину францисканський дух. Зрештою, ніщо не здатне знеохотити чи засмутити тих, хто вирушив у дорогу, щоб випрошувати благодать миру для України та повернення своїх близьких з війни.
Отець Андрій Пеканець, який іде у складі паломницької групи блаж.Якова Стрепи (це одна з тих груп, яким треба подолати найбільшу відстань), вважає таку погоду благословенням:
— Після аномальної спеки минулого тижня, яка принесла посуху, а відтак і неврожай, — цей дощ, у якому ми вирушали в паломництво, є благословенням. Це знак надії, що все буде добре і Бог подбає про своїх дітей. Зрештою, ніщо не змусить нас зупинитися чи повернути назад.
Доброю традицією і справжнім знаком пастирської турботи й солідарності є присутність серед паломників архієпископа Мечислава Мокшицького. Митрополит Львівський не просто відвідує групи з благословенням і ласощами, але й розділяє з вірянами труд паломництва за будь-якої погоди, долаючи кілометри і під палючим сонцем, і під дощем, ступаючи дорогами і бездоріжжям. Пастир, який наприкінці шляху втомлений і пахне так само, як довірені йому Богом овечки, але щасливий.
Підбадьорюючи прочан, архієпископ Мечислав сказав:
— Дорогі паломники, обіймаю кожного з вас! Я дуже дякую вам за те, що ви взяли на себе цей важкий труд і вирушили у паломництво. Дякую вам за молитви, якими ви наближаєте мир і перемогу; якими огортаєте цілу нашу зболену від війни Україну. Я пишаюся вами і прошу вас і надалі жертвувати цей труд за навернення ворогів та за припинення цієї нелюдської війни. Не здавайтеся і прибігайте в усіх своїх потребах до нашої Небесної Матері, яка нас любить і не покине у наших бідах.
А прощаючись із паломниками та благословляючи їх на подальшу дорогу, митрополит обіцяв товаришувати усім молитвою і єднатися духовно:
— До зустрічі у Більшівцях! З Богом!
фінансово.
Щиро дякуємо!
