Роздуми над Божим Словом на IV Великодню неділю, рік В
Господь кожному з нас дає почуття. Іноді ми соромимось їх, іноді виражаємо бурхливо чи спокійно. Почуття для нас — це індикатор внутрішніх переживань, вони показують нам правду про нас, змушують задуматися про те, в якому стані зараз перебуває наша душа. Послухаймо ж уривок із Діянь Апостолів (Діян 13, 14. 43-52).
Того часу Павло і Варнава, пройшовши поза Пергію, прийшли в Антіохію Пісідійську і дня суботнього ввійшли до синагоги й посідали. А коли збори розійшлися, чимало юдеїв і побожних прозелітів пішли слідом за Павлом та за Варнавою, які в розмові з ними їх умовляли, щоб перебували в благодаті Божій. Наступної суботи зібралося майже все місто слухати слово Боже. Побачивши той натовп, юдеї сповнилися заздрощів і перечили словам Павла, і хулили. Тоді Павло й Варнава, набравшися сміливости, сказали: «Для вас треба було наперед промовляти слово Боже; та коли ви його відкидаєте від себе й уважаєте себе негідними вічного життя, ось ми звернемося до поган. Так бо звелів Господь нам: я тебе поставив світлом поганам, щоб ти був спасінням аж до кінців землі». Чуючи це, погани зраділи і прославляли слово Господнє, та й увірували усі ті, що були призначені до вічного життя. І ширилося слово Господнє по всій країні. Але юдеї підбурили побожних і визначних жінок і перших у місті, і ці вчинили гоніння на Павла і на Варнаву та й прогнали їх із землі своєї. Вони ж, обтрясши на них порох з ніг у себе, пішли в Іконію; учні ж сповнювалися радощами і Святим Духом.
Грецьке слово дзілос, що означає «заздрість», у Біблії перекладається ще як «ревність» (наприклад, «Ревність дому твого поїдатиме мене», Йн 2, 17). Обидва ці почуття сильні й палкі, але протилежні. Заздрість виявляється у прагненні мати те, чим володіє інший, або в бажанні привласнити досягнення іншого. Ревність же в біблійному розумінні — це обстоювання справжніх Божих цінностей заради спільного блага. Заздрість зосереджена на собі, а біблійна ревність — на Богові.
Прояв цих двох полярних почуттів ми можемо спостерігати в сьогоднішньому фрагменті з Діянь Апостолів. З одного боку, Павло й Варнава ревно проповідують язичникам Христа, розіп’ятого й воскреслого. А з іншого, є ті, хто перешкоджає їм через заздрість. Опонентам не подобалося, що стільки людей слухають не їх, а апостолів.
Заздрість зароджується в пихатому серці. Пиха не дозволяє людині миритися з тим, що хтось поруч рівний із ним, або, що трагічніше, кращий за нього. Якщо таке щось починає рости всередині, то перероджується в заздрість, а потім — у злість і ненависть. Потім перемикає увагу з об’єкта прагнення на саму людину. Саме тому Каїн убив Авеля, Давид послав на смерть Урію, а духовна верхівка Ізраїлю добилася розп’яття Ісуса Христа. Саме тому і юдеї з сьогоднішнього фрагмента опиралися тому, що говорив Павло (див. Діян 13,45) і, як наслідок, відкинули Добру Звістку.
Пиху і заздрість лікують смиренням, прийняттям правди про себе та ревністю про Бога, виконанням Його закону любові до ближніх. Ми — улюблені діти одного Отця, і кожному з нас Він щедро роздає свої дари для блага і спасіння. І що великодушніше ми ділимося цими дарами, то більше отримуємо взамін. Тому радій, а не заздри; благословляй, а не проклинай. Не дозволяй заздрості панувати у твоєму серці. Перемагай її служінням і Божою любов’ю.
«Господи Ісусе Христе, допоможи мені бути уважним до будь-якого суперництва, що з’являється в моєму серці. Дай силою Твоєї любові перемагати заздрість і благословляти всіх, хто мене оточує».
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
