Навіщо молитися

Роздуми над Словом Божим на четвер XI звичайного тижня, рік І

Господь сам знає всі наші потреби і ми не мусимо приходити до церкви зі списком прохань, в яких маємо все перерахувати Богові. Часто мене дивує «набожність» деяких віруючих, які подають записки на Службу Божу і дуже сваряться зі священником, якщо їх не зачитали. Коли пояснюєш, що священник відправляв в цьому намірі Євхаристію, цього не вистачає. «А я думав (ла), що як не зачиталось, то й не відправилось…», — кажуть вони. Я ставлю собі питання: що більше ображає Бога: те, що я не прочитав всіх імен, чи те, що людина не вірить, що Отець ваш небесний «знає, чого потребуєте, перш ніж ви попросите в Нього» (Мт 6, 8)?

Для чого ж нам молитися, коли Бог і так все знає? Можна з упевненістю сказати, що наша молитва потрібна в першу чергу нам особисто.

Уся молитва «Отче наш» показує ієрархію наших людських потреб; ця молитва вчить, чого ми спершу повинні бажати. Вона має певну структуру, в якій на першому місці стоять духовні потреби, а на другому — матеріальні… Лейтмотивом всієї молитви «Отче наш», як і цілого християнського життя, є слова самого Ісуса Христа: «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться» (Мт 6, 33).

З чого починається молитва «Отче наш»? З усвідомлення перед ким на молитві стаєш: «Отче наш, що єси на небесах». Перед усім Бог — наш Батько, Він любить кожного з нас, про кожного з нас дбає. Це усвідомлення, що Бог є кимось дуже близьким тобі, позбавляє непотрібної (язичницької) офіційності з наведенням тисячі титулів і прикмет Бога. Бог є нашим Отцем — це найважливіший титул, який Господь ставить на перше місце. І ми дійсно потребуємо такого Отця. Бог і так ставиться до нас як Батько до своїх дітей, а от ми часто про це забуваємо. Молитва пригадує нам цю істину, допомагаючи нам наблизитися до Бога.

Кожне прохання у молитві допомагає нам усвідомити те, що дійсно важливе для нас і для нашого життя і, одночасно, допомагає відкинути все другорядне… Молитва не тільки нам пригадує якісь істини, але підносить наше серце до Бога. Саме це і є метою молитви.

Якщо я завжди буду сприймати Бога виключно як суворого суддю, то чи зможе мій дух піднестися до Нього? Ні, мій дух буде перебувати в страхові.

Дар молитви є цілковитою благодаттю і жодні методики не допоможуть нам «осягнути Бога», бо Бог є ініціатором молитви. Проте ми, як це не дивно, можемо перешкодити Богу зустрітися з нами браком відповідної постави на молитві: язичницькою поставою «велемовності», яка демонструє нашу недовіру і страх перед Богом.